Ян Казимир Сапега

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Казимир Сапега
пол. Jan Kazimierz Sapieha
Jan Kazimier Sapieha. Ян Казімер Сапега (Z. Ziegler, 1762).jpg
Народився 1675
Ляховичі, Новогрудський повіт[d], Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 2 лютого 1730(1730-02-02)
Радлін, Водзіславський повіт, Польща або Равич, Ґміна Равич, Равицький повіт, Великопольське воєводство, Польща
Поховання Сілезьке воєводство
Підданство
Національність русин
Місце проживання Санкт-Петербург[1]
Діяльність дипломат
Alma mater Collegium Nobilium єзуїтів у Варшавіd і Браунсберзька єзуїтська колегія
Титул шляхтич
Посада староста, великий гетьман литовський
Військове звання фельдмаршал
Конфесія православ'я
Рід Сапеги
Батько Франтішек Стефан Сапега
Мати Ганна Христина Любомирська
У шлюбі з Q39376628?
Діти Петро Павло Сапіга і Katarzyna Agnieszka Ludwika Sapiehad
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського
Герб

герб «Лис»

Ян Казимир Сапега (пол. Jan Kazimierz Sapieha; 1675 — 22 лютого 1730) — військовий діяч, великий гетьман литовський та урядник Речі Посполитої з роду Сапіг.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з черейсько-ружанської лінії магнатського роду Сапег герба «Лис».

Навчався в єзуїтських колегіумах у Варшаві (1685) і Бранево (до 1692 р.). Подорожував по Голландії, Англії та Франції.

У 1697 р. повернувся у Велике князівство Литовське і в тому ж році був обраний послом на сейм від Берестейського воєводства[2].

Був старостою бобруйським, з 1707 р. — генеральний староста великопольский. У 17081709 роках був великим гетьманом литовським.

Брав діяльну участь у військових діях, які супроводжували боротьбу Августа II зі Станіславом Лещинським, прихильником якого був Ян Казимир. Після Полтавської битви перейшов на бік Августа II, від якого отримав амністію, але потім знову намагався підняти повстання проти Августа II.

У 1720 р. звернувся до А. Мєньшикова (і отримав його згоду) з пропозицією укласти шлюб між своїм сином Петром (25 січня 1701—24 січня 1771) та старшою донькою Меншикова Марією Олександрівною. Сватання було зустрінуте Меншиковим прихильно, бо Сапега обіцяв, у свою чергу, підтримувати домагання Меншикова на герцогську корону Курляндії (знаходилася тоді в ленній залежності від Польщі). У 1721 р. Петро Сапега прибув до Санкт-Петербурга, незабаром зайняв місце при дворі і придбав прихильність імператриці Катерини I. До заручень Ян Сапега прибув до Санкт-Петербурга, і 10 березня 1726 р. імператрицею Катериною I був зведений в звання фельдмаршала та нагороджений орденом Св. Андрія Первозванного.

У списку фельдмаршалів, з моменту заснування цього чину Петром I, Сапєга був сьомим, але на відміну від усіх своїх попередників не мав перед Росією ніяких військових заслуг і жодного дня не служив під її прапорами. Говорили, що Катерина I удостоїла його цього звання за те, що він допоміг відшукати в Литві її родичів[3].

Згодом його відносини з Меншиковим погіршилися через те, що Сапега не зміг надати жодної підтримки щодо отримання Меншиковим Курляндського дворянства. Катерина I веліла розірвати заручини, вибравши в дружини молодому Сапезі свою племінницю Софію. Весілля відбулося вже після смерті імператриці, 19 листопада 1727 року.

Після падіння Меншикова Сапега перейшов на бік фаворита Петра II І. Долгорукова. У листопаді 1727 р. був призначений гененерал-губернатором Санкт-Петербурзької губернії. Навесні наступного року він залишив службу і повернувся у Річ Посполиту, щоб підтримати партію Сапег, але безрезультатно. Похований в Радліні.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його батьком був конюший великий литовський Франтішек Стефан Сапега, матір'ю — Ганна Кристина з роду Любомирських.

Його син, Петро Павло Сапега, був фаворитом Катерини I, тоді ж батько отримав чин генерал-фельдмаршала[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.polskipetersburg.pl/hasla/sapieha-jan-kazimierz
  2. Мацук А. Сапега Ян Казімір
  3. Балязін В. Н. Від Катерини I до Катерини II. — М, 2006. — С. 13.
  4. Біографії російських генералісимусів і генерал-фельдмаршалів | частина = 7-й Генерал-Фельдмаршал Граф Сапега. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 15 лютого 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]