Ян Коллар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ян Коллар
словац. Ján Kollár
Kollar jan.jpg
Ян Коллар
Народився 29 липня 1793(1793-07-29)
Мошовце
Flag of Hungary (1915-1918; angels; 3-2 aspect ratio).svg Угорське королівство
Помер 24 січня 1852(1852-01-24) (58 років)
Відень
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство Австрійська імперія
Національність словак
Псевдонім Čechobratr Protištúrsky
Діяльність письменник, мовознавець, поет, філософ, педагог, викладач університету, археолог
Alma mater Єнський університет
Заклад Віденський університет
Членство Society of Serbian Letters[d]
Конфесія лютеранство

Ян Коллар (словац. Ján Kollár; 29 липня 1793(17930729), Мошовце — 24 січня 1852, Відень) — словацький політик, поет, етнограф, філософ і лютеранський священик.

Біографія[ред.ред. код]

Вчився в гімназії в Кремниці, Банській Бистриці, а в 18121815 роках у лютеранському ліцеї в Братиславі, в 18171819 вивчав теологію в Єнському університеті. Упродовж 18191849 років був священиком в Пешті, під час революції 1848—1849 років в Угорщині служив секретарем при дворі австрійського цісаря. У 1849 році, як подяка словакам, які брали участь у придушенні угорської революції, призначений професором Віденського університету.

Був одним з ідеологів словацького народного відродження, але дотримувався точки зору використання словаками чеської мови, це привело його до конфлікту з Людовитом Штуром, який пропагував словацьку мову.

Останні роки життя (від 1849) провів у Відні, де очолював в університеті кафедру слов'янської археології.

Помер 24 січня 1852 у Відні. На його надмогильній плиті на Ольшанському цвинтарі (Прага) вибиті такі слова:

За життя він в серці носив
весь свій народ,
А по смерті живе він у серці
народу всього.

Творчість[ред.ред. код]

Донька Слави[ред.ред. код]

Найвизначнішим твором Коллар стала поема «Донька Слави» («Slavy dcera»). Вона вперше вийшла друком у 1824 р. Основу поеми в цій її редакції склали 86 сонетів, які входили у першу поетичну збірку Коллара. Поема складається із вступу, трьох пісень — «Зала», «Лаба», «Дунай» (за назвами річок, які протікають землями слов'ян), а також сонета-епілогу, в якому поет присвячував свій твір усім слов'янам. У поемі Коллар ідеалізує та звеличує історичне минуле слов'янських народів, одночасно протиставляючи його трагічній долі сучасних понімечених слов'ян, і висловлює переконання у майбутньому відродженні пригноблених слов'янських народів. Коло цих патріотичних ідей сконцентроване навколо центрального образу — доньки Слави. Життєвим прототипом Слави була кохана Коллара — Міна, оспівана у сонетах його першої поетичної збірки (Міна — це друге, скорочене ім'я Фредеріки Вільгельміни Шмідт). Але в самій поемі цей образ набуває алегоричного значення. Міна у поемі — це донька богині Слави та бога кохання Мілека, котра покликана, щоби «спокутувати страждання слов'ян». У цьому образі органічно поєдналися і образ коханої поета, і образ батьківщини, і навіть ширше — Славії загалом.

Поема «Донька Слави» спричинилася до широкого суспільного резонансу. Вона свого часу була одним із найпопулярніших у Чехії творів і сприймалася як взірцевий національно-патріотичний твір.

Коллар і надалі продовжував працювати над поемою. У 1832 р. він видав новий варіант, доповнивши ще двома частинами — «Лета» й «Ахерон». Кількість сонетів тепер зросла до 615. Одночасно частково були перероблені перші три частини поеми. У новій редакції їхню фабулу складає мандрівка Мілека та доньки Слави землями слов'ян, у зв'язку з цим поет пригадує найвизначніші події слов'янської історії, подаючи у численних авторських відступах емоційний коментар до них. Четверта частина («Ахерон») змальовує картини слов'янського раю, а п'ята («Лета») — картини пекла, у якому Коллар розмістив ворогів слов'ян.

У 1845 р., Коллар зробив третю редакцію поеми, яка складалася вже із 622 сонетів, що, проте, не вносило кардинальних змін у сам твір.

Праці[ред.ред. код]

  • «Slavy dcera», 1824 р. /Поема «Дочка Слави»
  • «Rozpr à vy о jmen ách, po č atkàch a staro ž itnostech národa slovanského» (1830);
  • «Výklad k Slavy Dcera» (історико-археологічний коментар, 1834);
  • «Slava bohyně a p ů vod jmena Slav ů v č ili Slavjan ů v»;
  • «Cestopis obsahující cestu do horní Italie» (1841);
  • «Staroitalia slavjanska» (1853).
  • Трактат «Про літературну взаємність між словянськими племенами і наріччями»

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

(чес.)

  • Nejedlý Z., J. Kollár, Praha, 1945;
  • Rosenbaum К., J. Kollár pevec lásky k národy, Martin, 1956.
  • Vybrané spisy, sv. 1‒2, Praha, 1952‒56;
  • Narodnie spievanky, dl 1‒2, Brat., 1953;

(рос.)

  • Антология чешской поэзии, т. 1, М., 1959;
  • Словацкая поэзия XIX‒XX вв., М., 1964.
  • Богданова И. А., Я. Коллар, в кн.: Очерки истории чешской литературы XIX‒XX вв., М., 1963;
  • Зайцева А. К., Ян Коллар, в кн.: История словацкой литературы, М., 1970;

Посилання[ред.ред. код]