Ян Кіцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Кіцький
Jan Kicki
Народився 1714(1714)
Помер кінець XVIII ст.
Міхалполь на Поділлі
Підданство Королівство Польське
Національність поляк
Діяльність урядник і державний діяч
Відомий завдяки відмовився присягати Габсбургам
Суспільний стан шляхтич
Посада мечник коронний
Військове звання ротмістр
Партія «Фамілія»
Конфесія римо-католик
Рід Кіцькі
Батько Александера Кіцький
Мати Констанція Пшедвоєвська
Родичі Фердинанд Кіцький (брат)
У шлюбі з не був одруженим
Нагороди
Орден Білого Орла
Герб

варіант гербу Ґоздава

Ян Кіцький гербу Ґоздава (пол. Jan Kicki; 1714 — кінець XVIII ст.) — польський шляхтич, урядник і державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1714 року. Син підсудка, підкоморія цеханувського Александера Кіцького та його дружини Констанції Пшедвоєвської[1] гербу Любич[2].

У молодих літах був при дворі краківського каштеляна Станіслава Понятовского. З 1753 р. став регентом-заступником Станіслава Понятовського-сина у Перемиському старостві. 1756 року отримав приповідний лист на панцерну корогву.

Посол від Подільського воєводства на Сейми у 1760, 1762 (тоді як прихильник князів Чорторийських підписав маніфест на підтримку шляхетства А. Ф. Брюля) і 1764 (тоді віддав голос за обрання королем Станіслава Августа Понятовського[3] та акт приєднання Литовської конфедерації до Коронної) років; також - на коронаційний сейм. 1768 року був обраний депутатом і маршалком Коронного трибуналу Малопольської провінції, отримав 30000 злотих повернення власних коштів як маршалок; став шамбеляном Станіслава Августа, кавалером ордену Святого Станіслава. Обороняв Львів від нападів барських конфедератів разом[1] з очільником львівського гарнізону Феліц'яном Коритовським[4].

У 1777—1780 р. був комісаром Департаменту поліції з винагородою 14000 злотих щороку. 1780 р. став ротмістром кавалерії народової, кавалером ордену Білого Орла. 1782 року став послом Сейму від Ломжинської землі.

Був гарячим прихильником короля Станіслава Августа Понятовського. Король в одному з листів писав, що цінує йго як реліквію, залишену батьком. Мав обіцянку короля стати подільським воєводою, але через відсутність вакансії отримав пропозицію щодо посади белзького воєводи.

На старості проживав у своєму маєтку в Розтоках (Волинь).

Помер неодруженим наприкінці XVIII ст. у Міхалполі на Поділлі.[1]

Посади[ред. | ред. код]

Мечник червоногородський (1748 р.); у 1764 р. став підстолієм червоногородським (пішов з посади щонайпізніше на початку січня 1765 р.); староста окнінський (став у 1744 або 1746 р.), львівський (1769 р., дозвіл короля, 1773 р.[5] втратив через неприйняття присяги імператриці Марії Терезії), трахтемирівський[6]; конюший великий коронний (від 2 травня 1774; 5 серпня 1787 року подав у відставку, відступивши посаду синівцеві Онуфрієві), воєвода руський у 1791—1794 роках (став 4 лютого 1791 р. став після того, як Теодор Потоцький відмовився від претензій щодо посади). 28 грудня 1773 р. став мечником коронним. 1773 р. став старостою трехтемирівським у Віській землі.

Маєтності, статки[ред. | ред. код]

Отримав багато королівщин: 1768 р. війтівство у Сьвідніку, 1769 р. Брилинці у Перемишльській землі, 1771 р. Скнилів у Львівському повіті, який викупив у 1776 р. від австрійського уряду за 9600 золотих ринських. Гроші після упадку банків зберігав у кляшторі Капуцинів (Варшава; вони були там знайдені під час повстання Тадеуша Костюшка). Його спадкоємцями стали синівці (сини братів).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Serczyk W. A. Kicki Jan h. Gozdawa… — S. 388.
  2. [ Konstancja Przedwojewska h. Lubicz (ID: 10.16.18)]
  3. Станіслава Понятовського-сина
  4. Szczygielski W. Korytowski Felicjan h. Mora (ok. 1720—ok.1810) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, W-wo Polskiej Akademii Nauk, 1968—1969. — T. XIV. — S. 150—151. (пол.)
  5. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.) — S. 554. (пол.)
  6. Prszyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII… — S. 347.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Nowosiółka (5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.) — S. 275—276. (пол.)
  • Prszyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — 417 s. — S. 347. (пол.)
  • Serczyk W. A. Kicki Jan h. Gozdawa // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966. — T. ХІІ/3, zeszyt 54. — S. 388—389. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]