Ян Нальборчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Юліуш Нальборчик
Народився 1870(1870)
Помер 1940(1940)
Львів
Працював у містах Львів

Ян Ю́ліуш Нальбо́рчик (пол. Jan Juliusz Nalborczyk; 18701940, Львів) — львівський скульптор і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався у Краківській школі образотворчих мистецтв (18841888) та Віденській академії мистецтв (18911893). Працював у Школі дерев'яного промислу в Закопаному. 1908 року оселився у Львові. Від 1 вересня того ж року викладав скульптуру у львівській Державній промисловій школі. Від 1911 року викладав скульптурний орнамент у Львівській політехніці. До 1914 працював портретистом. Притримувався традицій академізму, часом звертаючись до неокласицизму та сецесії. Більшість робіт створив до Першої світової війни. 1930 року входив до складу журі конкурсу на проект пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові.[1] На початку 1930-х очолював Львівську школу декоративних мистецтв і мистецького промислу (колишній мистецький відділ Промислової школи).[2] Убитий НКВС 1940 року в тюрмі на Лонцького.

Роботи[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник Титусу Халубінському в Закопаному (1903).
  • Погруддя Володимира Дідушицького. Гіпсовий відливок знаходиться у Львівській галереї мистецтв, бронзовий — у Природознавчому музеї (1903).
  • Рельєф із портретом архітектора Адольфа Віктора Вайсса (1910, гіпс).
  • Гіпсове погруддя — конкурсний проект майбутнього пам'ятника Юліанові Захаревичу. Здобув другу нагороду.
  • Проект пам'ятника (погруддя) Анджею Потоцькому. Відзначений нагородою на конкурсі проектів 1910 року, хоч був присланий поза конкурсом.[3]
  • Третя нагорода за конкурсний проект пам'ятника Францішеку Смольці (1911, спільно з архітекором Вітольдом Мінкевичем).
  • Бронзова медаль Крайового управління за найкращі вироби ремісництва із зображенням алегорій Промисловості і Освіти (1911, Музей медальєрного мистецтва у Вроцлаві).
  • Гіпсове погруддя Владислава Клапковського (1913).
  • Сецесійна плакета «Фридерик Шопен» (1912). Гіпсовий відливок знаходиться у Львівській галереї мистецтв, а бронзовий — у Національному музеї у Варшаві.
  • Сецесійна композиція-рельєф «Дафна і схід сонця» (бл. 19131916, гіпс).
  • Липова статуя лицаря, вирізьблена 1916 року, призначена для збирання пожертв на військові цілі, розміщена у спеціальному павільйоні, спроектованому Вітольдом Долинським, розміщеному на Гетьманських валах (нині проспект Свободи). Статуя зберігається у Львівському історичному музеї.
  • Бронзове погруддя ректора Львівської політехніки і завідувача кафедри геодезії професора Каспара Вайґеля (1930).
  • Бронзовий медальйон із зображенням архітектора Вітольда Мінкевича (1934).
  • Бронзове погруддя генерала Болеслава Поповича (1934).
  • Портретний медальйон на надгробку композитора Яна Галла на Личаківському цвинтарі (1935).
  • Надгробний пам'ятник родини Трушковських і Закрейсів на Личаківський цвинтар (змонтований 1937 року).
  • Участь у виготовлені вівтарів парафіяльного костелу в Закопаному, спільно з Войцехом Бжегою. Автор проекту Станіслав Віткевич.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432.
  2. Jackowowa M. Lwowska Szkoła Sztuk Zdobniczych oraz Przenmysłu Artystycznego // Barwa i Rysunek (dodatek do «Gazety Malarskiej»). — 1932. — № 4. — S. 25—26.
  3. Rozstrzygnięcie konkursu ścisłego na projekt pomnika Andrzeja Potockiego we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 126.
  4. Jabłoński W. O stylu Zakopiańskim // Architekt. — 1902. — № 10. — S. 126.

Джерела[ред. | ред. код]