Ян Неруда
| Ян Неруда | ||||
|---|---|---|---|---|
| чеськ. Jan Nepomuk Neruda | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Jan Nepomuk Neruda | |||
| Народився |
9 липня 1834[1][2][3] Прага, Королівство Богемія[4] | |||
| Помер |
22 серпня 1891[1][2][…] (57 років) Прага, Королівство Богемія[4] ·злоякісна пухлина | |||
| Поховання | ||||
| Громадянство (підданство) |
Чехія | |||
| Національність | Чехи | |||
| Діяльність | письменник, поет, журналіст | |||
| Мова творів | чеська | |||
| Жанр | поезія, повість, журналістка | |||
| Magnum opus | Povídky malostranské[d] | |||
|
| ||||
| Ян Неруда у Вікісховищі? | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Ян Непомук Неруда (чеськ. Jan Nepomuk Neruda, 9 липня 1834 , Прага — 22 серпня 1891 року, Прага) — чеський письменник, поет і журналіст, найбільший в Чехії представник критичного реалізму, член «Травневої школи».
Зміст
Молоді роки[ред. | ред. код]
Народився в 1834 році в Празі в сім'ї торговця — бакалійника, який жив у районі Праги Мала Страна. Навчався праву і філософії. Після навчання працював викладачем, а в 1860 році влаштувався на роботу в місцеву газету журналістом. Незважаючи на те, що Неруда так ніколи і не одружився, він підтримував близькі стосунки з письменницею Кароліною Светлою.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Ян Неруда входив до літературного гуртка «Травневі» (чеськ. Májovci), до якого входили Йозеф Барак, Якуб Арбес, Карел Яромир Ербен, Йосиф Вацлав Фріч, Вітезслав Галек, Кароліна Светла. В альманасі гуртка «Травневі» у 1857 року вийшли в світ його перші вірші.
Вступивши в літературу в важкі часи і з дитинства спостерігаючи за тяготами життя празьких будинків, Неруда відбив сувору дійсність у своєму першому збірнику віршів — «Цвинтарні квіти» (1857). Його збірка «Книги віршів», що вийшов в 1868 році, піднімає проблеми соціального гніту і конфліктів в чеському суспільстві. Найбільш відомою прозової роботою письменника стала випущена в 1877 році збірка коротких оповідань «Малостранські повісті».
Смерть та вшанування[ред. | ред. код]
Ян Неруда помер в 1891 році і був похований на Вишеградському кладовищі в Празі. Після смерті його ім'ям була названа одна з міських вулиць в Малій Страні (відома з його книг Остругова вулиця), тепер Нерудова вулиця.
Чилійський поет Ріка́рдо Еліесер Нефталі Ре́йес Басоа́льто (Пабло Неруда), який отримав Нобелівську премію з літератури в 1971 році, взяв псевдонім на пошану Яна Неруди.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- 1857 — «Цвинтарні квіти» (Hřbitovní kvítí)
- 1867 — «Книги віршів» (Knihy veršů)
- 1877 — «Малостранські повісті» (Povídky malostranské)
- 1878 — «Пісні космічні» (Písně kosmické)
- 1883 — «Прості мотиви» (Prosté motivy)
- 1896 — «Співи страсної п'ятниці» (Zpěvy páteční)
Галерея[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118957910 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б Неруда Ян // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
|
