Ян Радзивілл (Бородатий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радзивілл.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Радзивілл.
Ян Радзивілл «Бородатий»
Ян Радзивілл «Бородатий»
Псевдо Іван Микола Радзивілл
Народився близько 1474
Помер 1522(1522)
Поховання Вільнюс
Підданство Велике князівство Литовське
Діяльність політик
Титул маршалок великий литовський та земський, каштелян троцький
Посада Маршалок Великий Литовський[1], троцький каштелян[2][3], Слонімський старостаd, староста Дрогичинськийd, маршалок господарський і староста Вількійськийd
Рід Радзивілли
Батько Микола Радзивілл «Старий»
Мати Софія Монивид
Брати, сестри Анна Радзивілл, Миколай Радзивілл, Юрій Радзивілл і Войцех Радзивілл
У шлюбі з Ельжбета Гаштольд
Богдана Лукомська
Анна Кішка
Діти Микола «Чорний», Ян
Анна, Софія
Герб
Герб

Іван (Ян) Радзиві́лл «Бородатий» (лит. Jonas Radvila), пол. Jan Radziwiłł "Brodaty", 1474–1522) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого шляхетського роду Радзивіллів гербу Труби. Маршалок господарський у 1499—1514, маршалок земський у 1514—1522, каштелян троцький з 1522 року. Засновник олицько-несвізької лінії роду Радзивіллів.[4]

Належав (як і брати) до політичної еліти тогочасної Литви, відігравав менш впливову роль.

Володів маєтками Нягневичах, Лахві (Новогородщина), Здітавами (Слонімщина), Уздою (Мінщина), Оликою (Волинь), маєтками на території сучасної Литви. Йому належали Вількійське (1495—1501) та Слонімське (з 1505) староства.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Миколи Радзивілла «Старого» і його дружини Софії з Монивидів. Мав братів Миколу (князь Священної Римської імперії «на Гоньондзі і Мяделі»), Альберта (Войцеха), Юрія і сестру Анну (дружина Конрада III Рудого).

Хлопцем потрапив до Кракова на виховання, яке отримував при королівському дворі. Наближений до великого князя Олександра, сприяв його обранню в 1501 році королем польським, підписав акт Мельницької унії (1501 р.). Пізніше підтримував політику Олександра, спрямовану на скасування Мельницьких домовленостей.

У 1505 р. отримав від великого князя Слонімське староство, почав будувати замок в Слонімі. Брав участь у Клецькій битві (1506), у битві під Лопушним (біля Вишневця, 1512). Очолював посольство до Москви в 1507, 1508 роках. Брав участь у війні з Московською державою (1512—1522).

Наприкінці двадцятих — початку тридцятих років XVI століття якийсь злий рок обрушився на рід Радзивіллів. У 1519 році несподівано помирає брат Яна — єпископ Альбрехт. На початку 1522 р. смерть забрала сестру Анну (Мазовецьку реґентку), яка ніколи не скаржилася на здоров'я. Наступним був брат Микола (великий канцлер литовський, воєвода віленський). На його похороні відкрито говорили про отруту. 1522 р. почав почуватися погано; 11 травня, передчуваючи близький кінець, залишив заповіт, в якому просив короля — великого князя Сиґізмунда І Старого — взяти опіку над його родиною. Помер щонайпізніше на початку липня, був похований у костелі бернардинців Вільнюса.[5]

Вбивця, який вирішив вирубати під корінь рід Радзивіллів, діяв дуже підступно. Дія отрути було малопомітною, здавалося, що смерть його жертв була природною. Ян «Бородатий» не дізнався, хто його вбивця. Багато хто вважав, що це Бона Сфорца. Владна, підступна жінка мріяла про абсолютну владу; підпорядкувала своїй владі старого короля, ввела моду на таємні отруєння. Радзивілли були першими її жертвами. Причину ненависти пояснювали тим, що король Сигізмунд І Старий до одруження з Боною цікавився Анною Радзивілл. Бона побачила її красу, розум; злякалася (ця жінка була справжньою суперницею у боротьбі за серце короля). Якщо відносини з королем у Бони не складуться, то ця жінка зможе легко завоювати любов Сигізмунда І Старого. За спиною Ганни стояли чотири впливові і потужні брати, перші радники короля.

Засновник олицько-несвізької лінії Радзивіллів Ян «Бородатий» помер у розквіті сил, йому не було 50-ти років.[6]

Сім'я[ред. | ред. код]

Перший раз одружився в 1492 році[5] з Ельжбетою Ґаштольд (пом. 1502, її батько — Мартин[5]), прожили 10 років. Мали 5 дітей, але всі померли в ранньому віці.

Друга (чи третя) дружина — Ганна, дочка Станіслава Кишки, яка народила йому синів Миколу, Яна, дочку Анну. Після шлюбу з Ганною володіння Яна «Бородатого» значно збільшилися — як посаг дружини отримав частину монивидівської спадщини: Олику, Діброви, Лахву, Нядреску, Несвіж, Узду, Шацьк. Від третього шлюбу з Богданою Лукомською, донькою князя Василя Лукомського, мав дочку Софію[7]. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 168–169.
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 63.
  3. ↑ St. Ptaszycki Dzieje rodów litewskich jako materyał do archeologii historycznéj // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — 1887. — С. 529.
  4. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011. Процитовано 17 січня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ а б в г д Pietkiewicz K. Radziwiłł Jan h. Trąby (ok. 1474—1522)… — S. 192. (пол.)
  6. ↑ Заснавальнік нясвіжскай лініі. Ян Радзівіл Барадаты (1474—1522) [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.] (біл.)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 17 січня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Michalewiczowa M. Radziwiłł Jan h. Trąby (1515—1561) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — S. 195. (пол.)
  9. ↑ Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. XII. — S. 507. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Pietkiewicz K. Radziwiłł Jan h. Trąby (ok. 1474—1522) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — S. 191—192. (пол.)
  • Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. V. — 1920. — Kraków, 1921. — S. 42. (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]) (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян Радзивілл (Бородатий)


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Радзивілл_(Бородатий)&oldid=41599901