Ян Шафранєц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шафранець.
Ян Шафранєц
пол. Jan Szafraniec
Герб
Герб
Куявсько-поморський (Влоцлавський) єпископ
вересень 1428 — 28 липня 1433
Церква: римо-католицька
Попередник: Ян Пелла
Наступник: Владислав Опоровський
 
Альма-матер: Карлів університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1363[1]
Пєскова Скала, Сулошова, Краківський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 28 липня 1433[2][1][3]
Бродня, Ґміна Пенчнев, Поддембицький повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Похований: катедра святих Станіслава і Вацлава
Династія: Шафранці
Батько: Пйотр Шафранєц
Посада: генеральний вікарій, офіціал єпископа, краківський канонік, кустош, схоластик, декан, єпископ; підканцлер і канцлер коронний

Ян Шафранєц гербу Стариконь (нар. 1363, Пєскова Скала — пом. 28 липня 1433, Бродня) — польський католицький священик, єпископ куявсько-поморський, державний діяч, благодійник і ректор Краківського університету (1404–1405).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1363 року в Пєсковій Скалі, в сім'ї Пйотра (?1330—1398), підстолія краківського та надвірного стольника; і Катажини Шафранців, шляхтичів гербу Стариконь. Мав братів Томаша з Лучиці, Петра з Піскової Скали, Станіслава з Млодзейовиців і 2 сестер.

Навчався у Празькому (з 1395) та Гайдельберзькому (1400) університетах, вивчав право та гуманітарні науки.

Активно працював над оновленням Краківського університету та був одним із перших його благодійників, протягом 1404–1405 років був його ректором.

Церковна кар'єра[ред. | ред. код]

Ян Шафранєц отримав ряд церковних посад у Кракові, був серед інших, генеральним вікарієм і офіціалом єпископа Петра Виша з Радоліни, а у краківській капітулі — каноніком (1398), кустошем (1402), схоластиком і деканом (1409). У травні 1428 року за сприяння короля був обраний капітулою єпископом куявсько-поморським (зі столицею у Влоцлавеку). У якості єпископа Шафранєц він виступав проти спроб захоплення Поморської дієцезії Тевтонським орденом.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Ян Шафранєц був також підканцлером (1418–1423) і канцлером великим коронним (1423–1433). З моменту посідання канцлерського уряду він був лідером королівської партії, яка підтримувала Владислава II Ягайла[4]. Був противником Люксембургів і Тевтонських лицарів, прихильник політичної угоди з гуситською Богемією, підпорядкування Литви та увічненням значення яґеллонської династії в Польщі[5].

Він був присутній при видачі Владиславом Ягайлом Червінського (1422)[6] та Єдлінського (1430)[7] привілеїв.

Помер 28 липня 1433 року у Бродні, похований у каплиці Шафранців у Вавельській катедрі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г https://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bszaf.html
  2. ↑ а б https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/jan-szafraniec-z-pieskowej-skaly-h-starykon-zm-1433-kanclerz-koronny
  3. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 52. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. ↑ Jerzy Sperka. Szafrańcowie, Koniecpolscy, Koziegłowscy, Chrząstowscy. Nieznane koligacje i ich wpływ na funkcjonowanie sceny politycznej w okresie panowania Władysława Jagiełły]. „Średniowiecze Polskie i Powszechne”. 1, 1999, s. 137 (PDF). BazHum.
  5. ↑ Szafraniec Jan. Encyklopedia PWN.
  6. ↑ Jus polonicum, codicibus veteribus manuscriptis et editionibus quibusque collatis / edidit Joannes Vincentius Bandtkie, Warszawa 1831, s. 223.
  7. ↑ Franciszek Piekosiński, Wiece, sejmiki, sejmy i przywileje ziemskie w Polsce wieków średnich, Kraków 1900, s. 43.

Література[ред. | ред. код]

Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Шафранєц&oldid=41447957