Японське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Японське море
Mer du Japon.jpg
Хіномісакі, префектура Сімане, Японія
40°00′00″ пн. ш. 135°00′00″ сх. д. / 40.00000° пн. ш. 135.00000° сх. д. / 40.00000; 135.00000Координати: 40°00′00″ пн. ш. 135°00′00″ сх. д. / 40.00000° пн. ш. 135.00000° сх. д. / 40.00000; 135.00000
Розташування Тихий океан
Довжина 2 255 км
Ширина 1 070 км
Площа 978 000 км²
Найбільша глибина 3 742 м
Середня глибина 1 752 м
Довжина берегової лінії 7 600 км
Об'єм 1 713 000 км³
Впадаючі річки Туманна, Сінано, Тесіо, Моґамі
Японське море взимку

Японське море  (яп. 日本海 нихонкай, кор. 동해, рос. Японское море) — море Тихого океану, між Азією і Сахаліном та Японією. Море омиває береги Японії, Росії, Південної і Північної Кореї.

Острови: Ребун, Рісірі, Окушірі, Садо, Уллиндо, Окі.

Море має поділ на три частини: Частина Ямато на південному сході; Японська частина на півночі; і Цусимська частина на південному заході.

У східного узбережжя континентальний шельф моря широкий, але у західного узбережжя, особливо уздовж Корейського півострова, він вузький, складаючи в середньому близько 30 кілометрів.

Історія[ред. | ред. код]

Протягом століть море захищало Японію від наземних вторгнень, особливо з боку монголів. По ньому давно ходили азійські, а з 18 століття — європейські кораблі. Російські експедиції 1733—1743 рр. склали карту Сахаліну й Японських островів. У 1780-х роках француз Жан-Франсуа Лаперуз відправився на північ через протоку, згодом названу його ім'ям. У 1796 році британський військово-морський офіцер Вільям Роберт Броутон досліджував Татарський протоку, східне узбережжя Далекого Сходу і Корейський півострів.

У 1803—1806 роках російський мореплавець Крузенштерн, під час навколосвітньої експедиції на кораблі «Надєжда» також досліджував Японське море і східні береги Японських островів. У 1849 році інший російський дослідник Геннадій Невельской відкрив протоку між материком і Сахаліном і наніс на карту північну частину Татарської протоки. Російські експедиції 1853—1854 і 1886—1889 років займалися вимірюванням температури поверхні та вивченням припливів. Вони також задокументували циклональний характер морських течій.

Інші відомі експедиції 19-го століття включають американську Північно-тихоокеанська експедицію (1853—1856) і британську Експедицію «Челленджера» (1872—1876). Водна екосистема моря була описана В. К. Бражниковим у 1899—1902 рр. і П. Ю. Шмідтом у 1903—1904 рр. Японські наукові дослідження моря почалися тільки 1915 року і стали систематичними з 1920-х років.[2]

Річки[ред. | ред. код]

У Японське море впадають річки: Туманна, Сінано, Тесіо, Моґамі, Ґо, Ісікарі, Омоно, Тумнін, Самарга, Коппі та інші.

Відмінності у назвах[ред. | ред. код]

Існує неоднозначність з назвою Японського моря: в Південній Кореї воно називається Східним морем.

Клімат[ред. | ред. код]

Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, лише найпівденніша — в субтропічному[3]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, зволоження достатнє й надмірне[4].

Біологія[ред. | ред. код]

Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції[5]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до пацифічної області бореальної зони[6].

Флора і фауна[ред. | ред. код]

Морські леви на острові Монерон

Висока концентрація розчиненого кисню призводить до багатої водного життя Японського моря — тут налічується понад 800 видів водних рослин і понад 3500 видів тварин, в тому числі понад 900 видів ракоподібних, близько 1000 видів риб і 26 видів ссавців. Прибережні райони містять кілька кілограмів біомаси на квадратний метр. До пелагічних (океанічних) риб відносяться сайра, скумбрія, ставрида, сардини, анчоуси, оселедець, морський лящ, кальмари і різні види лосося і форелі. Донна іхтіофауна представлена ​​такими рибами як тріска, минтай і терпуг.

Ссавці представлені тюленями і китами (давня китайська назва моря була «Китове море»), а ракоподібні — креветками і крабами. Через неглибокі протоки, що з'єднують море з Тихим океаном, Японське море не має характерної океанічної глибоководної фауни. Флору і фауну, унікальну для регіону навколо Японського моря, називають «елементами Японського моря».

Порти[ред. | ред. код]

Контейнерний термінал Владивостоцького порту
Порт у місті Цуруґа

Протоки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. за даними Encyclopedia Britannica, згідно з іншими джерелами площа моря становить 1 062 000 км²
  2. Sea of Japan (SEA, PACIFIC OCEAN) / Encyclopædia Britannica
  3. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  4. (рос.) Физико-географический атлас мира / под ред. акад. И. П. Герасимова. — М. : Академия наук СССР и ГУГГК ГГК СССР, 1964. — 298 с. — 20 тис. прим.
  5. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  6. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Арзамасцев И. С., Яковлев Ю. М., Евсеев Г. А. и др. Атлас промысловых беспозвоночных и водорослей морей Дальнего Востока России. — Владивосток : Аванте, 2001. — 192 с.
  • (рос.) Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с.
  • (рос.) Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с.
  • (рос.) Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с.
  • (рос.) Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982.
  • (рос.) Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — 739 с.
  • (рос.) Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993.
  • (рос.) Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960.
  • (рос.) Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с.
  • (рос.) Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980.
  • (рос.) Шунтов В. П. Биология дальневосточных морей России. — Владивосток, 2001. — 579 с.
  • Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 94, 114—115 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]