Дмитро (Яремко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Яремко Дмитро)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слуга Божий
Дмитро Яремко
Титулярний єпископ Острозький
22 вересня 1914 — 3 жовтня 1916
Церква: Українська греко-католицька церква
 
Народження: 6 жовтня 1879(1879-10-06)
Гайок, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть: 3 жовтня 1916(1916-10-03) (36 років)
Вологда, Російська імперія
Батько: Олексій
Прийняття священичого сану: 21 серпня 1904
Єпископська хіротонія: 22 вересня 1914

Яремко Дмитро (6 жовтня 1879, Гайок — 3 жовтня 1916) — священник і церковний діяч, віце-ректор Духовної семінарії у Львові, співробітник журналу «Нива» (з 1907), єпископ Острозький.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Інсбруці в єзуїтській колегії Канізіянум: поступив на навчання (4 жовтня 1903 р.) після четвертого року семінарії і по році студій перевівся до Віденського інституту св. Августина. 21 серпня 1904 р. отримав священничі свячення[1]. Після року навчання у Відні знову повернувся до Інсбрука, де розпочав працю над докторською дисертацією з богослов'я на тему: «De impedimento Ordinis iuxta disciplinam Ecclesiae Orientalis» (потверджена 20 січня 1905 р.[2]). Однак захищав її вже у Відні 1 липня 1907 р[3].

22 вересня 1914 р. таємно висвячений митрополитом Андреєм Шептицьким у Києві в готелі «Континенталь» на єпископа Острозького (це єпископство уважалося вільним від ліквідації унії в Росії). Вивезений до Воронежа. Помер на засланні у 3 жовтня 1916 року в місті Вологда[4].

Триває процес його беатифікації[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 97 (англ.).
  2. Там само, P. 297, 305.
  3. Там само, P. 294.
  4. galiziaforever (3 серпня 2013). З ІСТОРІЇ ОСТАННЬОЇ ОБСАДИ ЄПИСКОПСЬКИХ ПРЕСТОЛІВ В СТАНИСЛАВОВІ І ПЕРЕМИШЛІ. galiziaforever. Процитовано 19 лютого 2016.
  5. Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ: Життєписи Слуг Божих. missiopc.blogspot.it. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 19 лютого 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]