Ярмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головне лобне ярмо

Ярмо́ — деталь в упряжці волів, аналог хомута в упряжці коней.

Українське «ярмо» походить від праслов. *(j)arьmo, *(j)arьmъ[1].

Різновиди[ред.ред. код]

  • Ярмо головне — кріпиться до рогів. У ньому виділяють:
    • Лобне — прилягає внутрішньою поверхнею з подушкою до лоба і прикріплюється до рогів ременями;
    • Потиличне —також прикріплюється до рогів
  • Ярмо зашийне — найбільш поширене. В Україні, а також на півдні дореволюційної Росії вживалося парне зашийне ярмо, яке зачіплялося за дишель (війя) простим дерев'яним (лозовим) кільцем (каблучкою) і замикалося на шиї занозою.

Будова[ред.ред. код]

Головне потиличне ярмо
Зашийне ярмо з Музею-маєтку Владислава Оркана (Польща). Верхня деталь — чашовина, нижня — підгірля, дві стійки усередині — снози, по краях — занози

Зашийне ярмо складається з двох основних деталей: чашовини  — верхньої пластини, що лежить на шиї вола, підгірля (підшийка) — нижньої пластини, яка знаходиться під шиєю. Чашовина й підгірля з'єднуються снізками, а ззовні фіксуються занозами. Снізки кріплять до чашовини зверху затягачами або заволічками — шкіряними ремінцями або мотузками, іноді замість затягача у снізок простромляють кілочок. До чашовини кріпиться за допомогою приво́ю дерев'яне плетене кільце — каблучка (облук), яка надівається на довгу жердину — війя (аналог дишла), і фіксується прити́кою.

У гуцулів побутували дещо інші терміни: чашовина звалася «плече», підгірля — «підгорниця», снізок — «смик», занози — «занізки», каблучка — «живець» (залізне кільце) чи «ро́скрут» (кільце з пареного дерева); притика — «прити́качем».

Використовують й інші конструкції ярма: у них підгірля, снози й занози зроблені одним цілим, у вигляді скоб, вставлених знизу в отвори на чашовині.

Термінологія[ред.ред. код]

Воловий запряг у Чилі
  • Війце́ — дишель (війя) в упряжі плуга, розташоване між двома парами волів
  • Війя́ (війє́) — дишель у воловому запрягу; жердина, яка з'єднує віз (плуг) з ярмом. Має вигляд довгої палиці з розвилкою у задній частині: кінці відгалужень кріплять до кінців передньої осі.
  • Зано́зи (однина — заноза, заніз) — зовнішні кілки, палиці, які з'єднують чашовину з підгірлям. На відміну від нерухомих сніз, зроблені рознімними: їх вставляють у край ярма для запобігання випряганню. У гуцулів звались «занізками».
  • Затя́гач (заволі́чка) — ремінь для кріплення сніз до чашовини
  • Каблу́чка (облук) — сплетене з дерева, сиром'ятної шкіри, а іноді залізне кільце, яким війя кріпиться до ярма. Також каблучкою зовуть таке ж кільце, яке кріпиться на війї у тому місце, де воно розгалужується — для запобігання розщепленню. У гуцулів дерев'яна каблучка відома під назвою «роскрут», залізна — «живець».
  • Підгі́рля (підгорля, підгірлиця, підшийок) — нижня частина ярма, яка знаходиться під шиєю. У гуцулів звалася «підгорницею».
  • Приві́й— мотузка або ремінець, якими кріпиться каблучка до чашовини
  • Прити́ка — кілочок, палиця, яка кріпить ярмо до війя. У гуцулів звалася «притикачем».
  • Сно́зи (снізки) — пара внутрішніх палиць, які з'єднують чашовину з підгірлям. На відміну від заноз, закріплені нерухомо. У гуцулів звалися «смиками».
  • Чашовина (чашина) — верхня частина ярма. У гуцулів звалася «плечем».

Інше[ред.ред. код]

  • Нали́гач — ремінь, який кріплять до рогів великої рогатої худоби для її прив'язування або водіння на прив'язі. Нали́гувати — прив'язувати ремінь до рогів.

У культурі[ред.ред. код]

Ярмо — символ поневолення, його переносне значення — «тягар», «ноша», «іго» (останнє слово теж колись мало значення «ярмо для худоби»).

Фразеологія[ред.ред. код]

  • Ярмо нарвати — прикріпити ярмо до дишла
  • Гне шию, як віл у ярмі — про тяжку працю
  • Йти неначе у ярмо — дуже неохоче йти
  • Запрягати в ярмо — поневолювати
  • Притики давати — зачіпати[2]

Прислів'я[ред.ред. код]

  • Аби шия — ярмо буде
  • Багатому — корона на голову, бідному — ярмо на шию.
  • Дарма ярма, аби занози наші
  • Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • Упряж — стаття про способи запрягання коней
  • Хомут — аналогічний пристрій для кінської упряжі

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 6: У — Я / Уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. На основі матеріалів «Словника української мови в 11 томах» (Словник української мови)

Джерела[ред.ред. код]