Ярмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головне лобне ярмо

Ярмо́ — деталь в упряжці волів, аналог хомута в упряжці коней. У переносному значенні: тягар, ноша, іго.

Українське «ярмо» походить від праслов. *(j)arьmo, *(j)arьmъ[1].

Різновиди[ред.ред. код]

  • Ярмо головне — кріпиться до рогів. У ньому виділяють:
    • Лобне — прилягає внутрішньою поверхнею з подушкою до лоба і прикріплюється до рогів ременями;
    • Потиличне —також прикріплюється до рогів
  • Ярмо зашийне — найбільш поширене. В Україні, а також на півдні дореволюційної Росії вживалося парне зашийне ярмо, яке зачіплялося за дишель (війю) простим дерев'яним (лозовим) кільцем (каблучкою) і замикалося на шиї занозою.

Будова[ред.ред. код]

Головне потиличне ярмо
Зашийне ярмо з Музею-маєтку Владислава Оркана (Польща). Верхня деталь — чашовина, нижня — підгірля, дві стійки усередині — снози, по краях — занози

Зашийне ярмо складається з двох основних деталей: чашовини  — верхньої пластини, що лежить на шиї вола, підгірля (підшийка) — нижньої пластини, яка знаходиться під шиєю. Чашовина й підгірля з'єднуються снізками, а ззовні фіксуються занозами. Снізки кріплять до чашовини зверху затягачами або заволічками — шкіряними ремінцями або мотузками, іноді замість затягача у снізок простромляють кілочок. До чашовини кріпиться за допомогою приво́ю дерев'яне плетене кільце — каблучка (облук), яка надівається на довгу жердину — війю (аналог дишла), і закріпляється прити́кою.

У гуцулів побутували дещо інші терміни: чашовина звалася «плече», підгірля — «підгорниця», снізок — «смик», занози — «занізки», каблучка — «живець» (залізне кільце) чи «ро́скрут» (кільце з пареного дерева); притика — «прити́качем».

Використовують й інші конструкції ярма: у них підгірля, снози й занози зроблені одним цілим, у вигляді скоб, вставлених знизу в отвори на чашовині.

Термінологія[ред.ред. код]

Воловий запряг у Чилі
  • Війце́ — дишель (війя) в упряжі плуга, розташоване між двома парами волів
  • Війя́ — дишель у воловому запрягу; жердина, яка з'єднує віз (плуг) з ярмом
  • Зано́зи (однина — заноза, заніз) — зовнішні кілки, палиці, які з'єднують чашовину з підгірлям. На відміну від нерухомих сніз, зроблені рознімними: їх вставляють у край ярма для запобігання випряганню. У гуцулів звались «занізками».
  • Затя́гач (заволі́чка) — ремінь для кріплення сніз до чашовини
  • Каблу́чка (облук) — сплетене з дерева, сиром'ятної шкіри, а іноді залізне кільце, яким війя кріпиться до ярма. У гуцулів дерев'яна каблучка відома під назвою «роскрут», залізна — «живець».
  • Підгі́рля (підгорля, підгірлиця, підшийок) — нижня частина ярма, яка знаходиться під шиєю. У гуцулів звалася «підгорницею».
  • Приві́й— мотузка або ремінець, якими кріпиться каблучка до чашовини
  • Прити́ка — кілочок, палиця, яка кріпить ярмо до війї. У гуцулів звалася «притикачем».
  • Сно́зи (снізки) — пара внутрішніх палиць, які з'єднують чашовину з підгірлям. На відміну від заноз, закріплені нерухомо. У гуцулів звалися «смиками».
  • Чашовина (чашина) — верхня частина ярма. У гуцулів звалася «плечем».

Інше[ред.ред. код]

  • Нали́гач — ремінь, який кріплять до рогів великої рогатої худоби для її прив'язування або водіння на прив'язі. Нали́гувати — прив'язувати ремінь до рогів.

Фразеологія[ред.ред. код]

  • Ярмо нарвати — прикріпити ярмо до дишла
  • Гне шию, як віл у ярмі — про тяжку працю
  • Йти неначе у ярмо — дуже неохоче йти
  • Запрягати в ярмо — поневолювати
  • Притики давати — зачіпати

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • Упряж — стаття про способи запрягання коней
  • Хомут — аналогічний пристрій для кінської упряжі

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.

Джерела[ред.ред. код]