Яровенко Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Євген Яровенко
Євген Яровенко
Євген Яровенко у 2018
Особисті дані
Повне ім'я Євген Вікторович Яровенко
Народження 17 серпня 1962(1962-08-17) (60 років)
  м. Каратау, Джамбульська область,
Казахська РСР, СРСР
Зріст 184 см
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1979—1980 СРСР Фосфорит (Каратау)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981—1983 СРСР «Хімік» (Джамбул) 90 (5)
1984—1988 СРСР «Кайрат» (Алма-Ата) 129 (11)
1989—1991 СРСР «Дніпро» Д 44 (3)
1991 СРСР «Ротор» (Волгоград) 13 (1)
1992 Україна «Ворскла» (Полтава) 0 (0)
1992 Україна «Нива» (Тернопіль) 2 (0)
1992 Фінляндія «Конту» (Гельсінкі) 22 (1)
1993 Україна «Дніпро» Д 3 (0)
1993—1994 Туреччина «Сариєр» (Стамбул) 34 (0)
1995 Росія «Торпедо» (Волзький) 9 (0)
1995 Україна «Кривбас» (Кривий Ріг) 7 (1)
1995—1996 Україна «Металург» (Запоріжжя) 16 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1987—1988 СРСР СРСР (ол.) 9 (0)
1987 СРСР СРСР 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2003—2005 Україна «Шахтар-3»
2006—2008 Казахстан «Єсил-Богатир»
2007 Казахстан Казахстан (U-21)
2011—2013 Україна «Нафтовик-Укрнафта»
2014—2015 Казахстан «Тараз»
2018—2019 Україна «Металург» (Запоріжжя) тренер
2020 Україна «Перемога» (Дніпро)
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яровенко.

Євген Вікторович Яровенко (нар. 17 серпня 1962, Каратау, Джамбульська область, Казахська РСР) — радянський казахський, український футболіст, українець за національністю, захисник. Заслужений майстер спорту СРСР (1989). Олімпійський чемпіон 1988 року. Український тренер.

Біографія[ред. | ред. код]

В дитинстві отримав важку травму правої ноги, через яку довго лікувався. 1979 року був запрошений в казахську команду «Фосфорит», де став грати лівим півзахисником. 1980 року був запрошений на перегляд в джамбульський «Хімік», але команді не підійшов. Відігравши в Каратау ще рік, 1981 року перейшов в «Хімік», де провів 3 сезони в нижчих лігах.

У 1983 році перейшов в алма-атинський «Кайрат». Дебютував у матчі проти київського «Динамо». 1986 року став капітаном команди. У сезоні-1987 «Кайрат» посів сьоме місце в чемпіонаті СРСР, а Яровенко в списку 33-х найкращих футболістів СРСР був поставлений на 1-е місце. Валерій Лобановський запропонував перейти в київське «Динамо». Поміркувавши, Яровенко відмовив тренеру.

1989 року перейшов у дніпропетровський «Дніпро», в складі якого 1989 року здобув Кубок СРСР і срібні медалі чемпіонату.

У другому колі чемпіонату-1991 перейшов у волгоградський «Ротор» до Леоніда Колтуна. Разом з клубом зайняв 1-е місце в 1-й лізі. У 1992 прийняв запрошення фінського «Конту». Був гравцем основи. Однак, оскільки команда не змогла піднятися лігою вище, через рік залишив команду.

1993 року провів кілька ігор за «Дніпро», але незабаром за рекомендацією Івана Вишневського виїхав до Туреччини, де уклав дворічний контракт з «Сариєром». 1994 року отримав важку травму, повернувся на лікуватися в Україну.

Пізніше грав за «Кривбас». Кар'єру гравця закінчив 1996 року в клубі запорізькому «Металурзі».

Клуби[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Країна Ліга Ігри Голи
1996-97 Металург (Запоріжжя) Україна I 8 0
1995-96 Металург (Запоріжжя) Україна I 8 0
1995-96 Кривбас (Кривий Ріг) Україна I 7 1
1995 Торпедо (Волзький) Росія II 9 0
1993-94 Сариєр (Стамбул) Туреччина II 10 0
1992-93 Сариєр (Стамбул) Туреччина Süper Lig 24 0
1992-93 Дніпро (Дніпропетровськ) Україна I 3 0
1992 Конту (Хельсінкі) Фінляндія III 22 1
1992 Нива (Тернопіль) Україна I 2 0
1991 Ротор (Волгоград) СРСР II 13 1
1991 Дніпро (Дніпропетровськ) СРСР I 6 0
1990 Дніпро (Дніпропетровськ) СРСР I 18 1
1989 Дніпро (Дніпропетровськ) СРСР I 20 2
1988 Кайрат (Алма-Ата) СРСР I 21 0
1987 Кайрат (Алма-Ата) СРСР I 19 5
1986 Кайрат (Алма-Ата) СРСР I 28 4
1985 Кайрат (Алма-Ата) СРСР I 32 2
1984 Кайрат (Алма-Ата) СРСР I 29 0
1983 Хімік (Джамбул) СРСР III 21 0
1982 Хімік (Джамбул) СРСР III 36 3
1981 Хімік (Джамбул) СРСР III 33 2

У збірній[ред. | ред. код]

В олімпійській збірній СРСР був на провідних ролях — зіграв у всіх відбіркових матчах до Олімпіади-1988. У фінальній стадії турніру виходив по черзі з Олексієм Чередником. Грав у фінальному матчі проти збірної Бразилії, опікувався Ромаріу. За основну збірну провів 2 матчі. Потрапити на Євро-1988 перешкодила травма — в травні 1988 року був вирізаний апендикс.

Тренерська робота[ред. | ред. код]

1996 року Олександр Лисенко запросив Яровенка до тренерського штабу «Кривбаса». Після приходу в клуб Олег Таран пропрацював ще півсезону і переїхав другим тренером в запорізьке «Торпедо». В кінці сезону 1998/99 працював головним тренером команди. «Торпедо» зайняло перше місце і наступного сезон мало грати у вищій лізі, але команда незабаром розвалилася. З 1999 року почав працювати в «Дніпрі» помічником Леоніда Колтуна, потім — Миколи Федоренка. З 2002 року — тренер в командах «Шахтар-2» та «Шахтар-3». Пішов з донецького клубу за власним бажанням 2005 року, через відсутність подальших перспектив роботи в клубі. З 2006 року — головний тренер казахського клубу «Єсіль-Богатир». У 2007 році недовгий час був головним тренером молодіжної збірної Казахстану.

З 30 листопада 2011 по 27 листопада 2013 року — тренер команди «Нафтовик» (Охтирка)[1].

Сім'я[ред. | ред. код]

Син Олександр (19.12.1987, професійний футболіст, гравець «Нафтовик-Укрнафта»)

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Евгений Яровенко подал в отставку с поста главного тренера Нефтяник-Укрнафта UA-Футбол. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 30 грудня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
СРСР
«Кизилжар» – Тренери

Поротчиков (1968–1969) · Ванюшкін (1970) · Прохоров (1979–1980) · Ванюшкін (1981–1982) · Гороховодацький (1983–1984) · Галєєв (1987–1988) · Амірджанов (1989–1992) · Стуков (1998) · Стрижевський (1999) · Огай (2000–2001) · Остроушко (2002) · Рамазанов (2002) · Стрижевський (2003) · Садуов (2003–2006) · Яровенко (2007–2008) · Єсмагамбетов (2008–2009) · Чухлеба (2010) · Стоякін (2011) · Чухлеба (2012) · Ледовських (2013) · Глазунов (2014) · Чухлеба (2014) · Лінчевський (2014) · Фомичов (2015–2017) · Спасов (2018) · Чухлеба (2018) · Кучерявих (2018) · Алієв (2019) · Руснак (2020) · Карпович (2021–2022) · Алієв (2022–)

«Тараз» – Тренери

Ротт (1961–1962) · Зенкін (1963–1966) · Свешников (1967–1969) · Курунбаєв (1970) · Остроушко (1971–1972) · Ротт (1972) · Кузнецов (1973–1979) · Полянський (1979–1984) · Катков (1984–1985) · Бердиєв (1986–1989) · Талгаєв (1990–1992) · Хван (1993) · Мар'янков (1993–1994) · невідомо (1995) · Талгаєв (1996–1997) · Джуасбаєв (1998) · Хван (1999) · Масудов (1999–2000) · Утеушев (2000) · Хакімов (2001) · Кушикбаєв (2002) · Солохо (2003) · Тагієв (2003) · Гулямхайдаров (2003) · Коньков (2004–2005) · Тагієв (2006–2007) · Кушикбаєв (2007) · Фомичов (2008–2009) · Садуов (2010) · Урсакі (2010) · Огай (2010) · Мазбаєв (2011) · Талгаєв (2011) · Петрович (2012–2013) · Пайперс (2013–2014) · Мірзабаєв (2014) · Яровенко (2014–2015) · Мірзабаєв (2016) · Максимов (2016) · Талгаєв (2017–2018) · Мазбаєв (2018) · Масудов (2019) · Мірзабаєв (2019) · Никитенко (2020) · Мінасян (2021) · Мазбаєв (2022–)

Вуль (1984–1987) · Гуржеєв (1987–1988) · Беца (1989) · Лемешко (1989–1993) · Матвієнко (1993) · Маслов (1994) · Надєїн (1994–1997) · Чередник (1997) · Матвієнко (1997–1998) · Першин (1998) · Колтун (1998–1999) · Яровенко (1999) · Бондаренко (1999) · Погодін (1999) · Надєїн (2001) · Розенко (2002–2003) · Тропін (2003) · Комлєв (2003) ·

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яровенко_Євген_Вікторович&oldid=39335539