Яровий Володимир Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яровий Володимир Валентинович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Яровий Володимир Валентинович.jpg
Загальна інформація
Народження 17 серпня 1975(1975-08-17)
Дніпродзержинськ
Смерть 24 серпня 2014(2014-08-24) (39 років)
Новодвірське
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування 39 OMPB ZSU.png
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Валенти́нович Ярови́й (нар. 17 серпня 1975(19750817) — пом. 24 серпня 2014) — молодший сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Мобілізований у травні 2014-го, молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».

23 серпня підрозділу стало відомо, що в їхньому напрямі з Росії рухається мотоколона, проте отримали наказ окопатися. 24 серпня загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі міста Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) під час наступу російських збройних формувань при боях за Іловайськ. Тоді ж полягли Юрій Сагайдак та Володимир Шевченко.

Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 року.

Водночас у ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Були вбиті у полоні.

Їх знайшли й переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року.

Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

  • орденом «За мужність» III ступеня (16.1.2016, посмертно).[1]
  • нагороджений пам'ятною відзнакою міського голови Кам'янського — нагрудним знаком «Захисник України» (розпорядженням від 11.10.2016, посмертно)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]