Ярославський Олександр Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярославський Олександр Борисович
Ярославський Олександр Борисович.jpg
Народився 22 серпня (3 вересня) 1896
Москва, Російська імперія
Помер 10 грудня 1930(1930-12-10) (34 роки)
Соловецький табір особливого призначення, Соловецькі острови, Архангельська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність письменник, поет
Мова творів російська
Напрямок біокосмізм
Жанр поезія, проза
Magnum opus рос. «Аргонавты Вселенной»
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Ярославська-Маркон Євгенія Ісаківна

Ярославський Олександр Борисович (м. Томськ або Москва, 22 серпня 1896 або 1891 року[1] — не пізніше 10 грудня 1930 року, СЛОН) — російський поет, письменник-фантаст, один із основоположників літературної течії «біокосмізм».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї лікаря. В 1907—1914 роках навчався у гімназії міста Владивосток. В 1912 році опублікував свій перший вірш у місцевій газеті. Поступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, проте до навчання не приступив. У листопаді 1914 і вересні 1915 року робив спроби поступити добровольцем у 1-шу авіаційну роту для навчання пілотажу; на початку 1916 року був переведений на службу в 176-й піхотний запасний батальйон, а вже 4 травня 1916 року дезертирував. Перебував спочатку у Петрограді, потім переїхав до Владивостока. Саме тут з'являються його перші збірки футуристичної спрямованості. В середині літа 1919 року опиняється у в'язниці за звинуваченням в революційній агітації. Був звільнений в 1920 році й невдовзі приєднався до іркутського анархістського загону «Діда» (Нестора Каландарішвілі[ru]). Ярославський очолює культурно-просвітницький відділ загону.

В 1922 році прибуває до Москви й зближується з угрупованням «біокосмістів». Влітку цього року вступає до «Креаторію біокосмізму». Внаслідок внутрішніх непорозумінь серед представників цієї течії Ярославський переїжджає до Петербурга й засновує там «Північну групу біокосмістів».

Північна група на чолі з Ярославським активно пропагувала євгеніку, ідеї регенерації тканин, анабіоз. На одному з агітаційно-поетичних зібрань Олександр Ярославський познайомився зі своєю майбутньою дружиною Євгенією Маркон (1901—1931).

В 1924—1926 роках подружжя Ярославських мандрує по СРСР і заробляє собі на життя антирелігійними та літературними лекціями.

У вересні 1926 року Ярославський з дружиною виїжджають до Берліна, де влаштовуються на роботу в телеграфному агентстві. У емігрантській пресі Ярославський виступає з різкою критикою виродження революції у державний капіталізм.

В лютому 1927 року, охоплений ностальгічними настроями, Ярославський з дружиною повертається до Ленінграда:

« Їду в Росію розстрілюватися… А якщо більшовики мене не розстріляють, — тим краще![2] »

В травні 1928 року Ярославського було арештовано. Постановою ОДПУ від 1 жовтня 1928 року він був засуджений до п'яти років ув'язнення. В Соловецький табір особливого призначення прибув 4 листопада 1928 року. Через невдалу спробу Євгенії Ярославської організувати чоловікові втечу, був засуджений до розстрілу. Розстріляний на початку грудня 1930 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Основні теми творчості Ярославського — соціальна справедливість, перманентна революція, анархічне заперечення державності, прорив у космос, міжпланетне братство пролетарів та імморалізм. Ці теми є сюжетоутворюючими у вірші «На штурм Всесвіту» (1922), в оповіданні «Пролетарі — в небо» (1923), в поемах «Грядущий потоп» (1918) і «Поема анабіозу» (1922). Ярославський написав і випустив у 1926 році свій єдиний роман «Аргонавти Всесвіту», де висунув ряд яскравих і випереджаючих свій час ідей: панспермія, кріонічні саркофаги, вселенське братство розумів і міжзоряний зв'язок.

Ярославський як видавець[ред. | ред. код]

Початком видавничої діяльності Ярославського можна вважати випущену в похідній типографії загону Каландарішвілі книгу віршів «Кров і радість» (1920), присвячену «Дідові». У 1921 році в Бюро друку Далекосхідної республіки виходить його п'ята збірка віршів «Закривавлені тротуари».

По приїзді в Москву видавнича діяльність продовжилася, було організоване ефемерне видавництво «Супрадини», яке, втім, нічим іншим, крім видання книг самого Ярославського не прославилося. Всього одна книга була випущена з маркою видавництва «Антитаксидермісти». Видавництва «Біокосмісти» також фактично не існувало, просто Ярославський, як один з основоположників літературної течії «біокосмізму», переважно видавав свої твори, зазначаючи слово «Біокосмісти» на тому місці обкладинки, де зазвичай вказують назву видавництва. Зокрема під маркою «Біокосмісти» вийшли книги Ярославького: «Корінь з Я. Посвята Євгенії Маркон» (1926), «Аргонавти Всесвіту» (1926), «Москва Берлін» (1927). Саме через це в бібліографічних описах його книг часто назва літературної течії вказувалася як видавництво.

З 1922 року біокосмісти почали видавати журнали «Біокосміст» та «Безсмертя» (редактор останнього О. Ярославський), в яких друкувалися матеріали по біокосмізму, поетичні збірки, науково-фантастичні твори. Найвідомішим зібранням творів біокосмістів стала збірка «Біокосмісти. Десять штук». У листопаді 1922 року журнал А. Ярославського «Безсмертя» був закритий Петроградським губвиконкомом за звинуваченням в порнографії[3].

Видання творів[ред. | ред. код]

Роман «Аргонавти Всесвіту»[ред. | ред. код]

  1. Аргонавты Вселенной. — М.-Л.: Биокосмисты, 1926. — 176 с.
  2. Аргонавты Вселенной (роман) // Аргонавты вселенной: (Роман-утопия). Сост. и биогр. очерк А. Шермана. — Б. М.: Salamandra P.V.V., 2013. — С. 7-146. — (Серия: Polaris: Путешествия, приключения, фантастика).
  3. Аргонавты Вселенной. — Екатеринбург: Издательский дом «Тардис», 2014. — 150 с. — (Серия: Фантастический раритет, вып. 252).

Оповідання[ред. | ред. код]

  • Пролетарии — в небо // Советская правда (Челябінськ). — 1923. — № 149. — 5 июля.
  • Маленькие рассказы. — Берлин, 1926.

Збірки[ред. | ред. код]

  • Плевок в бесконечность. — Владивосток: Изд. Дальневосточного союза профсоюзов, 1917.
  • Звёздный манифест: Стихотворения. — Владивосток, 1918. — 15 с.
  • Грядущий потоп. — Владивосток, 1919.
  • Кровь и радость. — Иркутск: Культурно-просветительского отдела при отряде Каландаришвили, 1920. — 15 с.
  • Окровавленные тротуары. — Верхне-Удинск: Бюро печати Дальневосточной республики, 1921. — 48 с.
  • Великолепное презрение: Шестая книга стихов. — Чита: Дракон, 1921.
  • Причёсанное солнце. — Чита: Дракон, 1921. — 24 с.
  • На штурм вселенной. — Петроград: Ком. поэзии Биокосмистов-имморталистов, 1922.
  • Сволочь Москва (поэма). — М.: Супрадины, 1922. — 32 с.
  • Святая бестиаль. — Петроград: Ком. поэзии Биокосмистов-имморталистов. (Сев. группа), 1922. — 15 с.
  • Миру поцелуи. — Петроград: Комитет поэзии Биокосмистов-имморталистов (Сев. группа), 1923. — 14 с.
  • Корень из Я. — Л.-М.: Биокосмисты, 1926. — 272 с.
  • Москва Берлин. — Берлин: Биокосмисты, 1927. — 32 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шерман А. Александр Ярославский. Биографический очерк // Ярославский А. Б. Аргонавты вселенной: (Роман-утопия). Сост. и биогр. очерк А. Шермана. — Б. М.: Salamandra P.V.V., 2013. — С. 235. — (Серия: Polaris: Путешествия, приключения, фантастика)
  2. Александр Ярославский // Лаборатория фантастики
  3. Издательство «Издатель Александр Ярославский» (Супрадины; Биокосмисты; Антитаксидермисты) // Лаборатория фантастики

Див. також[ред. | ред. код]