Ясень (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ясень
Yasen selo gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Рада Ясенська сільська рада
Основні дані
Засноване до 1648
Населення 3563
Площа 20,29 км²
Густота населення 175,6 осіб/км²
Поштовий індекс 77673
Телефонний код +380 3474
Географічні дані
Географічні координати 48°44′29″ пн. ш. 24°10′17″ сх. д. / 48.74139° пн. ш. 24.17139° сх. д. / 48.74139; 24.17139Координати: 48°44′29″ пн. ш. 24°10′17″ сх. д. / 48.74139° пн. ш. 24.17139° сх. д. / 48.74139; 24.17139
Середня висота
над рівнем моря
592 м
Водойми р. Лімниця
Місцева влада
Адреса ради вул. С. Стрільців, 2А, с. Ясень, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77673
Карта
Ясень. Карта розташування: Україна
Ясень
Ясень
Ясень. Карта розташування: Івано-Франківська область
Ясень
Ясень
Мапа

CMNS: Ясень у Вікісховищі

Я́сень — село Калуського району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що зазнали кривавої розправи після відходу Хмельницького[1].

В урочищі Ангелів розміщена домна, в якій виплавляли залізо в 1812—1818 роках[2].

У 1880 р. село належало до Калуського повіту, було 2090 мешканців  (2063  греко-католиків, 9 римо-католиків), 2 церкви, джерело лікувальної мінеральної води, водяний тартак[3].

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в селі був осередок постерунку поліції та ґміни Ясєнь Калуського повіту.

У 1939 році в селі проживало 3640 мешканців (3530 українців-грекокатоликів, 30 поляків і 80 євреїв)[4].

В 1943—1954 роках село було осередком підтримки УПА. Після інтенсивних боїв 40-х років гинули останні герої.[5] 10 листопада 1950 року в лісі біля с. Ясень під час запеклого бою загинули 5 підпільників: Дмитро Юрків  — «Пісня», референт пропаганди Калуського надрайонного проводу ОУН, Іван Гандзюк — «Вітер», референт СБ Перегінського районного проводу ОУН, його охоронець Мельникович Микола — «Дід», а також дві жінки — машиністка районного проводу ОУН Петриней Анна — «Ксеня» і зв'язкова цього ж проводу Мельникович Олена — «Надя»[6]. А 6 січня 1951 року загинула боївка станиці села, де було шість повстанців. Загалом в УПА загинуло 86 жителів села і засуджено за участь в ОУН-УПА і співпрацю 45 осіб, вислано в Сибір 67 родин.[7] В роки Другої світової війни в рядах Радянської армії загинуло 87 жителів села.

Односельці 2 вересня 2007 року встановили на території середньої школи «Монумент примирення», на якому в алфавітному порядку викарбувані імена жителів села, які віддали своє життя в рядах ОУН-УПА та Радянської Армії за свободу України.

Жителі села бережуть пам'ять про полеглих земляків-повстанців — 10 грудня 2017 р. на стіні початкової школи встановили меморіальну таблицю, присвячену трьом братам Цабанам.[8]

Герб[ред. | ред. код]

На срібному щиті дерево ясеня з блакитним стовбуром, гіллям і корінням. На тлі зеленої крони дерева, золотий сонячний диск із чорно-білим беркутом. За деревом зелені гори. Щит обрамований охристим картушем, який увінчаний жовто-блакитною короною.

Церкви[ред. | ред. код]

Обидві церкви села вперше згадуються 1684 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[9].

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. горішня церква Святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Петро Гнатківський, висвячений у 1716 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 42 парохіяни-господарі. Долішня церква Святих первоверховних Петра і Павла — дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Василь Левицький, висвячений у 1733 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 45 парохіян-господарів.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у горішній церкві 5 дзвонів діаметром 74, 60, 48, 38, 30 см, вага одного з дзвонів 14 кг — 1875 р., у долішній церкві 6 дзвонів діаметром 96, 78, 51, 44, 32, 28 см, вага одного з дзвонів 13 кг, виготовлені 1889, 1913, 1837, 1645, 1697, 1752 рр., у середній церкві — 1 дзвін діаметром 28 см — неописаний. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[10]

Горішня церква — Святого Архістратига Михаїла, — згоріла в 1986 р., натомість збудована нова, належить громаді УПЦ КП[11].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176, 214, 238, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  2. Калушани відновлюють Ангелівську доменну піч на Рожнятівщині, збудовану у 1812 році. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 23 вересня 2015. 
  3. Географічний словник Королівства Польського, 1900, т. 3, стор. 468—469. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 24 грудня 2014. 
  4. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  5. "Остання куля" Павла Вагилевича. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022. 
  6. Заходи по ліквідації провідника ОУН Карпатського краю — «Єфрема». Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017. 
  7. Семко Володимир. Над горами місяць ясен, за горами село Ясень…. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2019. 
  8. Шкіль Олег. В Ясені вшанували оборонців гори Заплата. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019. 
  9. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  10. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 серпня 2019. 
  11. Закопаний і… воскреслий. Історія давнього церковного дзвона перестала бути загадкою. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017. 
  12. Згадки минулого. У далекому 1950 році в урочищі Сигла, що на Рожнятівщині, загинуло двоє підпільників «Тиса» і «Опришок». Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]