Ясинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ясинець
YasinK.jpg
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Селецька сільська рада
Код КОАТУУ 5621887302
Облікова картка Ясинець 
Locator Dot2.gif
Розташування села Ясинець
Ясинець на мапі Дубровицького району
Основні дані
Засноване 1610
Населення 544
Площа 0,69 км²
Густота населення 788,41 осіб/км²
Поштовий індекс 34142
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°38′18″ пн. ш. 26°34′59″ сх. д. / 51.63833° пн. ш. 26.58306° сх. д. / 51.63833; 26.58306Координати: 51°38′18″ пн. ш. 26°34′59″ сх. д. / 51.63833° пн. ш. 26.58306° сх. д. / 51.63833; 26.58306
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Місцева влада
Адреса ради 34141, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Селець, вул. Шевченка, 2а, тел. 2-10-51
Карта
Ясинець is located in Україна
Ясинець
Ясинець
Ясинець is located in Рівненська область
Ясинець
Ясинець

́Ясинець — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області, належить до Селецької сільської ради. Населення становить 544 осіб.

Географічне положення[ред.ред. код]

Ясинець розташований на північ від Дубровиці й простягається прямою лінією з обабіч траси. З заходу село оточує переважно хвойний ліс, на сході межує з Сельцем, на півночі з Лютинськом, до Дубровиці відстань 4 км. Вздовж траси він простягається на 2.8 км. Сусідні населені пункти:

Rose des vents Лютинськ Rose des vents
N Селець
W    Ясинець    E
S
Дубровиця

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 544 особи. Густота населення — 788,41 осіб/км². Рідною мовою назвали[1]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 542 99,63%
російська 2 0,37%

Станом на 2011 рік[2] населення села становить 540 осіб. Кількість чоловіків становить 273 особи, або 50,55%, жінок — 267 осіб, або 49,45%. Структура жителів села за віком така:

  • 0-17 років — 131 особа;
  • 18-39 років — 172 особи;
  • 40-59 років — 135 осіб;
  • понад 60 років — 102 особи.

Станом на 1 січня 2013 року[3] населення села становить 511 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Село датується 1610 року як хутір в землях роду Гольшанських. Ці землі були володінням панів, що проживали в Воробині. Тут в їх були свої сади. Історія Ясенця і села Селець тісно пов'язана — село Ясинець збудували за підтримки жителів сіл Сельця (в основному) та Лютинська, і міста Дубровиця.[джерело?]

Новий час[ред.ред. код]

Село засноване в 1610 році.

Роки Першої Світової війни[ред.ред. код]

Становище селян особливо погіршилось в період Першої Світової війни 19141918 роки. Багатьох жителів села мобілізовано до армії, а в господарствах, які в більшості залишились без чоловіків, було реквізовано значну частину тягла й продовольства. В селі панував голод.[джерело?]

Для розподілу поміщицької землі створювались Комітети бідноти. Такий комітет діяв у Сельці, створений у лютому 1918 року на чолі з Й. П. Шушком. Комітет наділяв землею селян і роздавав, в основному бідноті і незаможним, робочу худобу, реманент, насіння. Та саме в цей час, 9 лютого 1918 року, було підписано Берестейський мир між УНР, Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією та Болгарським царством. 12 лютого 1918 року уряд УНР звернувся до німецького уряду з проханням про військову допомогу, і з 19 лютого 1918 року німецько-австрійські війська почали звільняти окуповані більшовиками землі.

З приходом німців до Сельця та Ясинця вступив спеціальний загін гайдамаків, що складався переважно з колишніх царських офіцерів. Вони повернули всі землі поміщику. Члени комітету бідноти та їх керівники були прилюдно покарані. Карателі не тільки відбирали худобу, збіжжя, майно, вони накладали на селян контрибуцію.

«Відразу ж після приходу німців поміщики зажадали від селян знести все в маєтки, повернути ліс, худобу. Карателі експедиції шмагали нагаями дітей, жінок, стариків» — пише в своїх спогадах М. Я. Лясковець, керівник Дубровицького збройного повстання. Гайдамаки розправлялися з селянами, які симпатизували більшовикам. У Сельці заарештували члена Дубровицького волосного виконкому Т. С. Камінського. Більшовики піднімали народ на боротьбу з німцями та гетьманцями. В Сельці було організовано повстанський загін з 200 чоловік, який мав на озброєні гвинтівки, шаблі і нагани, бомби і один кулемет «Максим». Командиром загону був Т. С. Камінський. Селецький загін брав участь в Домбровицькому збройному повстанні, яке почалося 21 листопада 1918 року, а пізніше став частиною 1-го Дубровицького комуністичного полку.

Під час бою за Воробинські палаци, де заховались графи і гайдамаки був смертельно поранений на мосту учасник повстання Марко Васильович Велінець. В бою за залізничний вузол Сарни житель Сельця Я.Примаков один із станковим кулеметом вів бій з ротою німецького гарнізону і розсіяв її особовий склад.

Між війнами[ред.ред. код]

Кінець австро-німецької окупації настав з приходом до влади в Україні Директорії. Але на зміну одним окупантам прийшли інші. В липні 1919 року частину території Волинської губернії, куди входив і Ясинець, окупували війська Польщі. Нові окупанти не краще поводилися з місцевим населенням, ніж попередні. Вони займалися реквізиціями, пограбуваннями, репресували всіх незадоволених, влаштовували єврейські погроми, поводилися наче завойовники. Населення чинило опір окупантам, піднімалося на боротьбу. 18 березня 1921 року Польща уклала з РРФСР і УРСР Ризький мирний договір, яким визнала УРСР. Натомість Росія визнала приєднання до Польщі західноукраїнських земель. Таким чином Ясинець відійшов до Польщі. Спочатку входив до Сарненського повіту поліського воєводства, а з кінця 1930 року — в складі цього ж повіту до Волинського воєводства. В умовах панування панської Польщі становище селян було надзвичайно важким через безземелля. В Ясинці земельні наділи були розпорошені малими клаптями у 8-20, а то і більше місцях. В багатьох господарствах не було тяглової худоби, реманенту. Через поганий обробіток ріллі і недостатню кількість внесення добрив у ґрунт, врожаї були низькими. За десятину орної землі, луки або городу треба було платити 10 злотих. За вола чи корову 2 проценти їх вартості, за теля 10 злотих, за вівцю чи козу — 6 злотих, за свиню — від 8 до 10 злотих. За несвоєчасну сплату податків накладався штраф. Штрафи й мита були справжнім лихом. Селяни платили за в'їзд до міста, переїзд через міст, постій на базарі, забій худоби, отримання свідоцтва тощо. Жителі Ясинця терпіли не тільки від малоземелля, бо найкращі землі і ліс належали поміщику Плятеру, маєток якого знаходився в урочищі Воробино, а й через штучне зниження цін на продукти їхньої праці, а тим часом промислові товари коштували дуже дорого.

На низькому рівні стояла освіта. В Сельці була лише початкова школа на три класні кімнати. Навчання велося тільки польською мовою, вчителями працювали лише поляки, як от: Бульфан, Першова, Галіцька, Яніцька. Школу відвідували мало дітей, не тільки через недостатню кількість місць у школі, а й через тяжкі матеріальні умови. Не було необхідного одягу, взуття, серед населення було лише 10% письменних.

Друга Світова війна[ред.ред. код]

17 вересня, як і вся Західна Україна, Ясинець відійшов до УРСР. Значна кількість населення краю з радістю зустріла радянських воїнів, що ввійшли на територію Західної України. Почалися так звані соціально-економічні перетворення. Запроваджувалася безплатна медична допомога, зросла кількість лікарень, поліклінік, амбулаторій. Утворилася система соціального забезпечення. Було реорганізовано систему освіти. Всі охочі могли навчатися в школі рідною мовою (на початках). Розширювалася мережа культосвітніх закладів, проголошувалося створення умов для розвитку науки, літератури, мистецтва. Але тільки в межах потреб офіційної влади. Розподілялися серед незаможних селян поміщицькі землі. Землю Воробинського графа Плятера розподілив селянський комітет на чолі з активістом Йосипом Лукашовичем Мосійчуком. У селянський комітет входили Семенюк Петро Кіндратович, Герман Максим Павлович. На 1 липня 1940 року селяни одержали 1683 га землі, в тому числі: 628 га орної і 507 га сіножатей. Але значна частина керівних кадрів, різних уповноважених, які прибули із східних областей України серйозно порушували закони у галузі податкової політики, хлібозаготівель, до передчасної колективізації, за яку взялися уже в 1940 році, до всього з порушенням принципів переконання і добровільності. У людей насильницьки відбирали не тільки землю, яку вони одержали рік тому, а й прабатьківську. В процесі колективізації ламалися традиції, руйнувався звичайний спосіб життя. Так в селі Ясинець було знищено садибу Костянтина Олександровича Рабешка (в 60-х) і інші.

22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Жорстокість, зневага до українців, як до людей нижчого ґатунку, були головними рисами системи німецького «управління». Окупувавши Україну, гітлерівські загарбники запроваджували в ній «новий порядок». Вже 1 липня 1941 року німці зайняли село. Тоді було знищена третина села. Старостою села в період німецької окупації став Рабешко, який брав з людей як податок молоко та яйця. В цей час в селі переховувалася партизанська група.

У ніч на 10 січня 1944 року війська 1-го Українського фронту прорвали оборону німців на річці Горинь, звільнивши м. Дубровицю, с. Селець і с. Ясинець.

Післявоєнний час та сьогодення[ред.ред. код]

З 13 липня до 3 серпня 1953 року маршрутна експедиція під керівництвом М. Ломової, обстежуючи Рокитнянський та Дубровицький райони Рівенської області, відвідала і Ясинець.[4]

Адміністративна приналежність[ред.ред. код]

В кінці XVI ст. Ясинець входив до Пінського повіту Брестсько — Литовського воєводства. Коли Правобережжя було возз'єднано з Росією, Ясинець входить до Пінського повіту Мінської губернії, а в 1805 року був віднесений до Ровенського повіту Волинської губернії. Напередодні селянської реформи і до 1921 року Ясинець входив до Дубровицької волості Волинської губернії. В 1921 році село відійшло до Польщі. Спочатку входив до Сарненського повіту Поліського воєводства, а наприкінці 1930 року — в складі цього ж повіту до Волинського воєводства. В 1934 було впроваджено новий адміністративний поділ, за яким на кілька сіл утворювалася одна гміна. Село Ясинець віднесли до Дубровицької гміни. Коли відбувся перший внутрішньосільський поділ не відомо. В 1940–1941 і післявоєнні роки Ясинець та прилеглі хутори Рівчаки і Садівне підпорядковувалися Ясинецькій сільській раді[5]. Пізніше село було приєднано до Селецької сільської ради.

Релігія[ред.ред. код]

Ясинець не має своєї церкви проте існує церква Св. Миколая та Дім Молитви в Сельці. Основною релігією є православне християнство, а також п'ятидесятницький протестантизм. Щодо церковного адміністративного поділу, то Селецька парафія належала і належить до Дубровицького благочиння.

В часи польської влади над регіоном глибоко насаджувався католицизм. Остання спроба масового покатоличення в Ясинці відбулася в 1938 році, коли всі жителі були висвячені.[джерело?]

У селі є своя капличка та цвинтар. Раніше ясинчан ховали в Дубровиці та Сельці. Проте на вимогу жителів села був створений Ясинецький цвинтар.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Капличка в с. Ясинець

Село має дві вулиці — Садову та вулицю Івана Франка.

У селі є п'ять магазинів, клуб, який нині також використовується як дільниця для голосування, медпункт, бібліотека, початкова школа, цвинтар та невеличка капличка. Існувала до 1939 року й польська школа (3-4 класи). До 1991 року існував і колгосп.

У 2012 році пройшла газифікація сіл Ясинець і Селець в результаті програми газифікації Дубровицького району.[6]

Школа[ред.ред. код]

Коли на територію Західної України вступили радянські війська, в 1939 році, польська школа була замінена новою радянською. У вересні 2011 року діяльність школи, де отримати можна було лише початкову освіту, було призупинено на невизначений час районними чиновниками згідно із вказівкам верхів про укрупнення шкіл, хоча на зборах односельці на питання про закриття школи висловились негативно. Тепер діти повинні здобувати знання в Селецькій загальноосвітній школі.

Промисловість[ред.ред. код]

Території району багата на бурштин. Проте добування було припинене. Після цього біля села Ясинець ведеться незаконний видобуток бурштину.[7][8][9]

На території села Ясинець, Людині та Партизанського діє ТОВ «Ред. Мет», яка заявляє, що проводить геологічну розвідку. Проте місцеві жителі стверджують, що під виглядом георозвідувальних робіт проводиться підготовка до промислового видобутку бурштину.[10]

Політика[ред.ред. код]

Село Ясинець утворює виборчу дільницю № 560286, яка розташована у приміщенні сільського клубу[11]. Результати виборів:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  2. Паспорт Дубровицького району
  3. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ
  4. Гілевич І. Я. Українська етнографічна наука у першому повоєнному десятилітті та польові дослідження Полісся // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2008. — Вип. 43. — С. 34-53.
  5. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 р. — К., 1947. — С. 446.
  6. Села з газом
  7. У Дубровицькому районі затримали ще одного «старателя», який видобував бурштин
  8. Міліціонери Дубровичинни затримали «старателя», який незаконно видобував бурштин-сирець
  9. На Рівненщині затримали копачів бурштину
  10. Мешканці сіл Людинь та Партизанське довели: громада — сила
  11. Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155
  12. Результати голосування по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу в межах АТО Рівненська область, Дубровицький район, с Ясинець
  13. Результати голосування по дільницях ТВО № 158, Рівненська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004 (№ виборчої дільниці 96)
  14. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 155, Рівненська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року (№ виборчої дільниці 41)
  15. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 155, Рівненська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року (№ виборчої дільниці 41)
  16. Результати голосування по дільницях ТВО № 157, Рівненська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року (№ виборчої дільниці 96)
  17. Результати голосування по дільницях ТВО № 157, Рівненська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року (№ виборчої дільниці 96)
  18. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 155, Рівненська область
  19. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 155, Рівненська область

Література[ред.ред. код]

  • «Села Рівненщини»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]