Ясне (Бережанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ясне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район
Рада/громада Куропатницька сільська рада
Код КОАТУУ 6120482503
Облікова картка Ясне 
Locator Dot2.gif
Розташування села Ясне
Основні дані
Засноване 1954
Населення 13 (2014)
Територія 0.280 км²
Густота населення 107.14 осіб/км²
Поштовий індекс 47516
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°28′40″ пн. ш. 25°04′28″ сх. д. / 49.47778° пн. ш. 25.07444° сх. д. / 49.47778; 25.07444Координати: 49°28′40″ пн. ш. 25°04′28″ сх. д. / 49.47778° пн. ш. 25.07444° сх. д. / 49.47778; 25.07444
Середня висота
над рівнем моря
379 м
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Бережани
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 47516, с. Куропатники
Карта
Ясне. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Ясне
Ясне
Ясне. Карта розташування: Тернопільська область
Ясне
Ясне

Ясне́ — село Бережанського району Тернопільської області. Розташоване на крайньому сході району. Підпорядковане Куропатницькій сільраді. Село, утворене в результаті об'єднання хуторів Гайок і Сеньків (1954 р.).

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване на лівому березі річки Ценівка, лівої притоки Золотої Липи басейну Дністра за 10 км від районного центру і найближчої залізничної станції Бережани.

Історія[ред.ред. код]

Хутір Гайок[ред.ред. код]

За переказами, місцина, на якій розташований хутір Гайок (відомий з XIX століття), була володінням священика із с. Шибалин. Назва хутора походить від посади першого поселенця — охоронця панських дібров, гайового Юрка Івашківа. Саме він був першим жителем хутора. Згодом тут поселилася родина Козаків. У 1930–1940 рр. на хуторі проживало 16 українських сімей; діяла філія товариства «Рідна школа» (1935–1939 рр.), яка об'єднувало 12 осіб (голова Василь Козак, писар Степан Білик); при ній працювали бібліотека, хор, самоосвітній гурток, гуртувалися музиканти, ткачі й шевці.

Протягом 1947–1948 рр. більшовики виселили у Сибір жителів хутора Гайок Миколу Косовського і Гната Лему; в 1950 р. — Степана Білика. На Великдень 1948 р. в бою з відділом МДБ загинула підпільниця «Настя».

У 1949 р. на хуторі – 15 дворів, 51 особа.

Хутір Сеньків[ред.ред. код]

На хутір Сеньків перші поселенці прибули, за переказами, у середині 19 ст. Першими власниками його були Синявські, від яких, імовірно, й походить назва. І хоча з часом хутір переданий у власність інших маґнатів (Потоцьких), назва залишилася. До Першої світової війни Сеньків (15 дворів) разом із фільварком належав орендаторові Берешу.

В 1914 р. підрозділ російської армії спалив фільварок; Береш утік до Бережан. Улітку 1916 р., з наближенням фронту, форналів (наймитів) евакуювали до Микулинців; у Сеньків вони й орендатор Береш повернулися 1917 р.

У 1921 р. землі на хуторі розпарцелювали між 45 сім'ями польських колоністів. Хуторяни, які до цього часу жили в Сенькові, перебралися до Бережан. На фільварку осів пан Глас, котрий купив у Береша будинок і 40 га землі.

Від 1929 р. на хуторі працювала чотирикласна школа, де навчали польською мовою.

30 січня 1940 р. зі Сенькова виселено у Сибір усіх польських господарів, а 6 березня цього ж року почали вивозити й українські сім'ї — Бунів, Вовків, Куцілів, Подільчуків, Стефінівих. Унаслідок так званого «розкуркулення» на хуторі залишилося з господарями тільки два обійстя. Решта стояли пусткою до 1942 р., коли за наказом німецького командування сюди переселено з-під Яворова і Рави-Руської (нині Львівська область) 8 сімей (оскільки там був розташований полігон).

У 1945 р. фільварок розібрали, і радянська влада знову почала арешти. Після війни школа на хуторі працювала до 1955 року.

У 1949 р. Сеньків приєднали до колгоспу с. Комарівка; 1950 р. хутори Сеньків, Вірлів і Гайок об'єднали в самостійне господарство (голова правління Д. Куціль). У 1951 р. колгосп приєднали до господарства с. Куропатники; у 1990-х рр. майно та землі розпайовані.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 24 особи (2007), 27 (2014). Дворів — 16[1].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.