Ятвязька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ятвязька мова
Jātvingun/sūdaviun bilā[1], sūdaviskas
Поширення балтійських племен близько 1200 року. Територія проживання ятвягів позначена темно-зеленим кольором.
Поширення балтійських племен близько 1200 року. Територія проживання ятвягів позначена темно-зеленим кольором.
Регіон Ятвігія, Занімання
Класифікація

Індоєвропейська
 Балтійська
  Західнобалтійська

    Ятвязька
Офіційний статус
Державна  —
Офіційна  —
Коди мови
ISO 639-3 xsv
SIL xsv[2]

Ятвязька мова — мертва західнобалтійська мова балтської групи індоєвропейської мовної сім'ї, якою розмовляло зникле плем'я/етнос ятвягів. Вийшла з ужитку приблизно в XVII в. Близька до давньопрусської, разом з якою утворює західнобалтійську підгрупу балтійських мов.

Територія розповсюдження[ред.ред. код]

У XIII ст. ятвязька мова була поширена із заходу на схід від Східної Пруссії і Мазовії до Волковиська, а з півночі на південь — від селища Маріямполе (Литва) до середньої течії річки Буг (околиці містечка Дорогочин).

Діалекти[ред.ред. код]

Виділяють два основних діалектних регіони, назви яких спричинили виникнення різних назв мови для різних народів.

  • Судавський діалект — діалект ятвязької мови, що був поширений в регіоні Судавія (сучасний північний схід Польщі, південний захід Литви, крайній південний схід колишньої Східної Пруссії та частина білоруського Занімання). До 13 ст. майже всіх носіїв діалекту винищив Тевтонський Орден. Небагато з тих, що залишилися живими, тікали на територію сучасної Литви, пізніше їхні землі заселили литовці, німці й білоруси. Остаточно зник в 16-17 ст., відомі кілька фраз періоду 16 ст.
  • Власне ятвязький діалект — діалект ятвязької мови, що був розповсюджений у колишньому історичному регіоні Ятва (Підляшшя і захід Білорусі приблизно до Дятлова). В період 16-17 ст. був витіснений польською та староукраїнською. Представлений невеликим словником «Pogańskie gwary z Narewu» (укр. «Поганські говірки з річки Нарви»). На думку М. Шеляговича, сучасні поліщуки є нащадками того ятвязькомовного населення[3].

Історія[ред.ред. код]

Ятвяги та сусідня Голядь були двома балтійськими племенами чи націями, що згадані в грецького географома Птолемея у 2 столітті нашої ери як Galindai і Soudinoi, (Γαλίνδαι,Σουδινοί). Хоча Судавський і Ятвязький були окремими діалектами однієї мови, вони об'єднані як єдиний діалект у 10-му столітті, коли дві країни створили Федерацію з Denowe — Дайнавці. Петро з Дусбурга в своєму Chronicon Terrae Prussiae 14 століття називає регіон Судовія, а його жителів — Судавці.

Після того, як регіон завоювали тевтонські лицарі, мова вимерла, а її носіїв поступово асимілювали німецькі, литовські та слов'янські народи.

Основна характеристика[ред.ред. код]

Фонетика[ред.ред. код]

Ятвязька мова була безписемною, і до теперішнього часу про її характер можна було судити тільки з топонімів, збережених на колишній території проживання її носіїв. Також відома велика кількість ятвягізмів, які знаходять в сучасних говірках білоруської, польської та литовської мов, які є суперстратними стосовно до мертвої ятвязької мови. З цією інформацією сучасні вчені зуміли відновити частину словникового запасу й фонетики мови. Серед фонетичних особливостей потрібно відзначити t’ > k’, d’ > g’ (що зближує ятвязьку мову зі слов'янськими), депалаталізація š’, ž’, č’, ǯ’, s’, z’, r’, l’ (також часткова депалаталізація p’, b’, v’, m’), перехід š > s, ž > z (як у прусській, курській, земгальскій, селонській і латиській мовах); збереження дифтонга еі (у литовській та латиській мовах відбувся перехід в іе), збереження старобалтійського *ā і відсутність змішування *ā/*ō, перехід i > e, звук s замість š; z замість ž; палаталізація k > c та інші примітні особливості у сфері лексики, морфології та словотворення[4].

Лексика[ред.ред. код]

Щасливим винятком вважають невелику кількість записів деяких висловів ятвязькою мовою (говірка т. н. «Судавського куточка»), що зробив був у 16 ст. Єроним Малетиюс у його праці «Опис судавів». Ці вирази короткі й часто повторюються:

  • Тrencke trencke — «Стукни, стукни!»
  • Kellewesze perioth kellewesze perioth — «Кучер приїхав, кучер приїхав»
  • Ocho moy myle schwante panicke — «О мій милий святий вогнику»
  • Kailess noussen gingis — «Будь здоров, наш друже!»
  • Kayles poskayles enis per andros — «Вітаю, вітаю, один через іншого»
  • Geygey begeyte pockolle — «Гей-гей, біжіть, чорти»

Завдяки цим даним поступово відновлюється синтаксис і граматичний образ ятвязької мови, збільшується кількість відомих лексем і взнаються окремі вирази.

Словник говірок з Нарви[ред.ред. код]

Найзначнішим етапом у вивченні вченими ятвязької мови стає випадкова знахідка у 1978 році в північній частині Біловезької пущі рукописного словника «Pogańskie gwary z Narewu» (укр. «Поганські говірки з річки Нарви»). Даний словник був переписаний у зошит, але швидко втрачений. На щастя, литовський лінгвіст Зіґмас Зінкявічус зумів видати і опублікувати в 1984 р. словник за переписаним варіантом. Словник містить близько 200 слів і багато вчених (наприклад, З. Зінкявічус, Е. Хялімський, У. Орел, У. Топоров) впевнено вважають лексику словника балтійською. У словнику міститься багато понять, що відкривають до цього таємні подробиці культурного життя ятвягів: guti («Хрестоносці»), drygi («москалі»), Naura («Нарва»), Pjarkuſ («Перкунас»), łaume («жіноче божество»), tuołi («чорт»), aucima («село»), pesi («бидло»), taud («народ»), wałtida («здоров'я»), ward («слово»), weda («дорога»), wułks («вовк»). У словнику досить значна кількість дієслів, займенників і числівників.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Wikimedia Incubator
В Інкубаторі Wikimedia існує тестовий розділ Вікіпедії мовою
  1. http://www.suduva.com/virdainas/(англ.)
  2. http://www.sil.org/iso639-3/documentation.asp?id=xsv(англ.)
  3. http://virtual.brest.by/news8296.php
  4. http://www.lingvo.minsk.by/mab/1999/02/03_02_1999.htm (Володимир Свяжинський (Мінськ) Балти і балтійські говірки в стародавній Білорусі)

Література[ред.ред. код]

  • Marija Gimbutas, The Balts. London : Thames and Hudson, Ancient peoples and places 33, 1963.
  • Peter von Dusburg, Chronicon Terrae Prussiae, in Scriptores rerum Prussicarum (ed. Max Toeppen). Leipzig: Hirzel, 1861
  • J. Endzelīns, Senprūšu valoda. — Gr. Darbu izlase, IV sēj., 2. daļa, Rīga, 1982. 9.-351. lpp.
  • V. Mažiulis, Prūsų kalbos paminklai, Vilnius, t. I 1966, t. II 1981.
  • W. R. Schmalstieg, An Old Prussian Grammar, University Park and London, 1974.
  • W. R. Schmalstieg, Studies in Old Prussian, University Park and London, 1976.
  • V. Toporov, Prusskij jazyk: Slovar', A — L, Moskva, 1975–1990.
  • V. Mažiulis, Prūsų kalbos etimologijos žodynas, Vilnius, t. I–IV, 1988–1997.
  • Schmalstieg, W. R., Armenian and Jatvingian mard: A Shared Lexical Item, Annual of Armenian Linguistics Vol. VII, 1986
  • Eckert, R., An exact correlation to apr. Kellewesze in the Russian Church Slavonic, Linguistica Baltica, 1, 1992, p179-82
  • Savukynas, B., Del M Rudnickio Galandos, Priegliaus ir Sūduvos etimologinių aiskinimų, Lietuvių kalbotyras klausimai, 6, 1963, pp 320–325
  • Witczak, K. T., Traces of Dual Forms in Old Prussian and Jatvingian in Woljciech Smoczynski and Axel Holvoet, eds, Colloquium Rruthenicum primum, 1992, pp 93-98
  • Archäologie der UDSSR: Die Finno-Ugrier und die Balten im Mittelalter, Teil II, Balten, S. 411–419, Moskau 1987
  • Gerullis, G., Zur Sprache der Sudauer-Jadwinger, in Festschrift A. Bezzenberger, Göttingen 1927
  • Lepa, Gerhard (Hrsg): Die Sudauer, in Tolkemita-Texte Nr. 55, Dieburg 1998
  • Lepa, G., Gedanken über die Prußen und ihre Lieder, in Tolkemita-Texte «25 Lieder der Sudauer» Nr. 56, Dieburg 1999
  • Salemke, G., Lagepläne der Wallburganlagen von der ehemaligen Provinz Ostpreußen, Gütersloh, 2005, Karten 19/ 7 — 19/ 13
  • Tettau, v.: Volkssagen Ostpreußens, Litthauens und Westpreußens, Berlin 1837, S.10
  • Žilevičius, J. Grundzüge der kleinlitauischen Volksmusik, in Tolkemita-Texte «25 Lieder der Sudauer» Nr. 56, Dieburg 1999
  • Toporov,V., ИНДОЕВРОПЕЙСКИЕ ЯЗЫКИ [Indo-European languages] Лингвистический энциклопедический словарь.[Linguistic encyclopedic dictionary] Мoskva, 1990, pp 186–189
  • Illič-Svityč V., Imennaja akcentuacija v baltijskom i slavjanskom. Moskva: SSSR. 1963
  • Illič-Svityč V., Sledy isčeznuvšych baltijskich akcentuacionnych sistem. Slavjanskaja i baltijskaja akcentologija. Moskva: Nauka. 1964. pp 18-26.
  • Vytautas J. Mažiulis. «Baltic languages». Britannica Online Encyclopedia.
  • Henning, E., De rebus Jazygum sive Jazuin-gorum, Regiomonti, 1812
  • Sjoegren, A., Ueber die Wohnsitz Verhaeltnisse und der Jatwaeger, St. Petersburg, 1859
  • Sembrzycki, J., Die Nord-und Westgebiete the Jadwinger und deren Grenzen, Altpreussischeme Monatschrift, XXVIII, 1891, pp. 76-89
  • Matthews, W.K., Medieval Baltic Tribes, The American Slavic and East European Review, Vol. 8, No. 2, Apr., 1949 pp 126–136.
  • Białuński, Grzegorz, Studia z dziejów plemion pruskich i jaćwieskich, Olsztyn, 1999.
  • Nalepa, Jerzy, Jaćwięgowie — nazwa i lokalizacja, Białystok, 1964.
  • Nalepa, Jerzy, Z badań nad jaćwieskimi relikatami onomastycznymi Połeksza, Studia linguistica slavica baltica K.-O. Falk, Lund 1966, S. 185–202.
  • Nalepa, Jerzy, Połekszanie (Pollexiani) — Plemię Jaćwięskie u północno-wschodnich granic Polski, Rocznik Białostocki, t. VII: 1966, Warszawa 1967, s. 7-33.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Kapović, Mate (2008). Uvod u indoeuropsku lingvistiku (Croatian). Zagreb: Matica hrvatska. с. 96–97. ISBN 978-953-150-847-6. 
  • Catechiſmus jn Peűßniſcher ſprach, Königsberg, Hans Weinreich, 1545, p. 3
  • Hartknoch, C., Altes und Neues Preussen. Frankfurt, Königsberg, 1684
  • Būga, K., Kalba ir senovė, I, Vilnius, 1922, p. 78
  • Būga, K., Lietuvių kalbos žodynas, I, Vilnius, 1924, p. LXXV
  • Kazlauskas J., 1968, Lietuvių Kalbos Istorinė Gramatika [Historical Grammar of Lithuanian], Vilnius, 1968, p 285
  • Salys, A, Sūduviai [including Sūdovian language], Sūduvių Kampas. Liet. Enciklopedija, XXIX, Boston, USA, 1963, pp 114–126
  • Schmalstieg, W. R., Studies in Old Prussian, (1976) University Park and London, pp 17-23, 91-93, ISBN 0-271-01231-5
  • Mažiulis, V., Prūsų kalbos paminklai, t. II (1981) Vilnius, pp 62-64, 67-68.
  • Mažiulis, V., Prūsų kalbos etimologijos žodynas,t. IV, (1997) Vilnius, pp 166–167, ISBN 5-420-01406-8
  • Vidugiris, A., Zietelos Šnektos žodynas [A Dictionary of the Subdialect of Zietela.], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1998
  • Vidugiris, A., Mikulėnienė, D, ZIETELOS ŠNEKTOS TEKSTAI. I dalis [Texts of the Zietela Subdialect. Part I], Vilnius, 2005, ISBN 9986-668-73-5 (1 dalis), ISBN 9986-668-74-3 (2 dalys)
  • Mikuleniene, D., Concerning the Influence of the Western Balts on the Accentuation System of Western Lithuanian Dialects, Acta Baltico-Slavica, Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk, 2006, vol: 30, pp 89-96
  • Naktinienė, G., Paulauskienė,A., Vitkauskas, V., Druskininkų tarmės žodynas, Vilnius 1988
  • Zinkevičius, Z., Lietuvių kalbos dialektologija, Vilnius 1994
  • Z. Zinkevičius. Lietuvių dialektologija, Vilnius 1966
  • Zinkevičius, Z, The History of the Lithuanian Language (1996) Vilnius: Mokslas pp 50-53 ISBN 5-420-01363-0
  • Zinkevičius Z. Lenkų-jotvingių žodynėlis? — Rinktiniai straipsniai. T. I. Vilnius, 2002. P. 30-60.
  • Zinkevičius Z. Nauja apie jotvingių kalbą — Rinktiniai straipsniai. T. I. Vilnius, 2002. P. 61-66.
  • Gimbutas, Marija, The Balts, (1963) London : Thames and Hudson, pp 19, 22-23, 83, 112, 126, 139, 141, 147, 159.
  • Gerullis, G., Zur Sprache der Sudauer-Jotwinger. Festschrift Bezzen-berger, 1921, p. 44
  • Hastings, J., Encyclopaedia of Religion and Ethics: Volume IX, New York: Charles Scribner's Sons, 1917, pp 488

Посилання[ред.ред. код]