Ях'я Мухаммед Гамід ад-Дін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ях'я Мухаммед Гамід ад-Дін
араб. يحيى بن محمد حميد الدين
Ях'я Мухаммед Гамід ад-Дін
Імам Ємену
1904 — 1948
Попередник: Мухаммед бін Ях'я Гамід ад-Дін
Наступник: Ахмад бін Ях'я
 
Рід занять: політик
Народження: 18 червня 1869(1869-06-18)
Сана
Смерть: 17 лютого 1948(1948-02-17) (78 років)
Сана, Ємен
° умисне вбивство
Національність: Араб
Віросповідання: Іслам шиїтського спрямування
Династія: Рассіди
Батько: Мухаммед бін Ях'я Гамід ад-Дін

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ях'я Мухаммед Гамід ад-Дін (араб. يحيى بن محمد حميد الدين‎; 18 червня 1869 — 17 лютого 1948) — зейдитський імам Ємену, правитель незалежного Єменського королівства (північна частина сучасного Ємену).

Життєпис[ред.ред. код]

Ставши імамом 1904 року після смерті свого батька, імама Мухаммеда бін Ях'я Гамід ад-Діна, Ях'я підбурив повстання місцевих племен проти Османської імперії. 20 квітня 1905 року загони під його керівництвом зуміли захопити найбільше місто регіону Сану й утримували його упродовж шести місяців. Незважаючи на певні успіхи, турецькі війська так і не змогли остаточно придушити те повстання, й 27 жовтня 1911 року Ях'я уклав угоду з турецьким султаном, яка надала частині османського Ємену внутрішню автономію. 22 вересня 1913 року угоду було підтверджено спеціальним фірманом султана.

Після поразки Османської імперії у Першій світовій війні Ях'я проголосив незалежність країни (30 жовтня 1918). 14 жовтня він зі своїми загонами вступив до Сани, а за три дні проголосив себе королем Ємену. При цьому він намагався залучити на свій бік усіх колишніх османських чиновників, які погоджувались присягнути йому на вірність. 1919 року зусиллями імама було створено королівську армію.

1919 року Ях'я Мухаммед Гамід ад-Дін остаточно розірвав васальні відносини з Туреччиною[1]. Держава Ях'я, що на той час розміщувалась на території єменського високогір'я, стала центром об'єднувального руху єменських племен[1]. Імам також розгорнув активну кампанію зі зміцнення єменської державності, об'єднавши племена північного Ємену та придушуючи повстання сепаратистів у 19221923 роках, а також провадив політику щодо міжнародного визнання Ємену. 1925 року була звільнена Ходейда й решта території Тіхами[1].

Першим міжнародним договором незалежного Ємену став договір Єменського королівства з Італією, підписаний 1926 року в Сані.

1934 року стався військовий конфлікт між Єменом та Саудівською Аравією, причиною якого стали спірні території. Армія імама була розбита, і йому довелось відмовитись від претензій на розширення території королівства.

У внутрішній політиці Ях'я намагався зміцнити свою абсолютну владу, що була одночасно і світською, і духовною. Маючи 14 синів, він призначав їх керівниками різних відомств країни, щоб краще контролювати справи. Незважаючи на підтримку фактично феодальних порядків і культурну ізоляцію від зовнішнього світу, Ях'я сприяв певній модернізації країни: за його правління кількох єменців було вперше відряджено за кордон на навчання, за нього ж з'явились перші торгові компанії в Ємені. У зовнішній політиці імам дотримувався нейтралітету й антизахідних настроїв. 1945 року імам підтримав створення Ліги арабських держав.

Ях'я Мухаммед Гамід ад-Дін був застрелений найманим убивцею 17 лютого 1948 року в результаті змови[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Ємен // Радянська історична енциклопедія у 16 томах. — Т. 6 (Индра — Каракас). — С. 730.
  2. Густерін П. В. Єменська Республіка та її міста. М. 2006, стор. 41—44

Література[ред.ред. код]

  • Kerstin Hünefeld (2010). Imam Yahya Hamid ad-Din und die Juden in Sana'a (1904—1948). Die Dimension von Schutz (Dhimma) in den Dokumenten der Sammlung des Rabbi Salim b. Said al-Jamal. Klaus Schwarz Verlag Berlin. ISBN 978-3-87997-369-9
  • Стаття у ВРЕ