Ях'я Хассан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ях'я Хассан
дан. Yahya Hassan
Народився 19 травня 1995(1995-05-19)
Оргус, Центральна Ютландія, Данія
Помер 29 квітня 2020(2020-04-29)[1] (24 роки)
Орхус Vd, Муніципалітет Орхус, Центральна Ютландія, Данія[2]
Поховання Західний цвинтарd[3]
Країна  Данія
Діяльність письменник, політик, поет
Alma mater Solhavend, Vallekilde Højskoled і Forfatterskolend
Знання мов данська
Жанр поезія
Magnum opus Ях'я Хассан[d]
Нагороди

Ях'я Хассан (народився 19 травня 1995 року в Орхусі[4] — помер 29 квітня 2020 року в Орхусі[5]) — данський поет палестинського походження, колишній кандидат у Національну партію[da]. Його дебютна поетична збірка «Ях'я Хассан» розійшлася тиражем понад 120 000 примірників і, таким чином, стала найбільш продаваною дебютною поетичною збіркою в Данії.[6][7]

Дитинство та освіта[ред. | ред. код]

Ях'я Хассан народився у сім'ї мусульманів, мігрантів з Палестини, які втекли до Лівану під час ізраїльсько-палестинського конфлікту, а у 1980-х перебралися до Данії. Він зростав у гетто в Орхусі V, неблагополучному мігрантському районі міста Орхус (другого за величиною міста Данії і найбільшого порту країни). Там він зіткнувся з насильством, невдачами та злочинністю. Під враженнями від такого життя почав писати вірші.[8]

Коли Хассану було 14 років, він познайомився з Луїзою Естергаард, вчителькою у спеціальній школі для важких підлітків, яку він відвідував. У січні 2014 року вона випустила свій дебютний роман «ORD», який описують як «дивну суміш автобіографії, художньої літератури, роману із ключем та автофікції».[9] В одному з інтерв'ю вона підтвердила, що зустрічалася з Ях'єю Хассаном. У романі, в якому персонажі названі як «я» і «ти», розгортається пристрасний і проблемний роман між 38-річною учителькою і 16-річним дансько-палестинським студентом, який, на думку Сандри Бровалл із Politiken, списаний із Хассана.[10]

Ях'я Хассан зосередився на письмі і відвідував різноманітні майстерні художньої літератури.[11] Вступив до університету Валлекіль в 2013 році, і того ж року розпочав навчання у школі письменництва в Копенгагені.[12]

Серед своїх джерел натхнення Ях'я Хассан згадував Федора Достоєвського, Міхаеля Струнге[da] та, зокрема, автобіографічні книги Карла Уве Кнаусгора.[13][14]

До поетичної збірки «Ях'я Хассан»[ред. | ред. код]

У лютому 2013 року Ях'я Хасан виступив на літературному фестивалі «Litt Talk» в університеті Валлекіль, а його поетичні читання були опубліковані у репортажі ДР[уточнити].[15] Серен Маркуссен включив його відеопортрет у свою серію з 12 молодих чоловіків різного етнічного походження, опубліковану на YouTube у лютому 2013 року.[16][17]

8 червня 2013 року Ях'я Хассан виступив у Орхуському театрі з власними віршами у співпраці з керівником театру Opgang2 Сереном Маркуксеном та художником Гансом Круллом, який замалював зміст почутого.[18] У вересні 2013 року Хассан виступив на літературному фестивалі Wild with ORD у рамках Århus Festuge, де також брали участь Дорте Норс та Лоне Херслев. DR писали, що Хассан декламував «наполегливо, прихильно і з великою мовною чіткістю».[19]

Поетична збірка «Ях'я Хасан»[ред. | ред. код]

17 жовтня 2013 року видавництво Gyldendal опублікувало збірку віршів Ях'я Хасана під назвою «Ях'я Хасан».[20]

За кілька тижнів до її виходу в світ, 5 жовтня 2013 р. газета Politiken опублікувала велике інтерв'ю журналіста Тарека Омара[da] з Ях'єю Хассаном під заголовком «Поет: Я з біса злий на покоління моїх батьків».[21] Ця стаття привернула величезну увагу та викликала дискусії, частково літературні та частково політичні і культурні — оскільки збіглася з часом напруження у суспільстві щодо інтеграції мігрантів.[22] Ях'я Хассан потім дав інтерв'ю програмі DR2 Deadline.[23] Він також з'явився у вечірньому шоу Aftenshowet[24] та на TV 2/Østjylland.[25] У листопаді про збурену Хассаном суспільну дискусію вийшов допис у блозі на сайті The Wall Street Journal.[26]

У ЗМІ Хассан робив критичні заяви щодо свого культурного походження. Він звинуватив покоління батьків у тому, що воно чіпляється за Коран, і в той же час вдається до соціального шахрайства, б'є своїх дітей і не дозволяє їм інтегруватися у данське суспільство.[27]

У віршах Хассан описує дорослішання у середовищі насильства, невдач і злочинності. Збірка віршів, серед іншого, описує розрив із батьками та релігією ісламу.[28]

Публікація[ред. | ред. код]

Перший тираж дебютної поетичної збірки «Ях'я Хассан», що вийшла у 2013 році, становив 800 примірників і був швидко розпроданий,[29] після чого видавництво Gyldendal збільшувало тираж кілька разів: у жовтні до 11 000,[30] у листопаді до 42 000,[31] наприкінці листопада до 57 000,[32] а на початку грудня кількість примірників уже становила 93 000,[33] а в п'ятницю, 13 грудня 2013 року, видавці заявили, що збірка віршів налічує 100 000 примірників.[6][34][35] Попередньою дебютною поетичною збіркою, що привернула до себе настільки велику увагу в Данії, була збірка Віти Андерсен Tryghedsnarkomaner, що вийшла 1977 року.[36]

Права на видання збірки були продані в Нідерланди, Італію, Норвегію, Швецію, Ісландію, Іспанію, Фінляндію, Бразилію та Німеччину; видавець веде переговори щодо видання в кількох інших країнах. Англійським перекладом займалися данські брати-репери Аль та Куку Агамі.[34][37]

Декламування[ред. | ред. код]

З виходом віршованої збірки Ях'я Хассан почав читати вірші публічно. Його декламація була в особливо виразному декларативному стилі. «Він співає свої вірші ритмічно, як муедзин-невірянин», — написав Йорг Лау у Die Zeit.[38]

Квитки на події за участі Хассана почали розпродавати повністю.[39] Квитки на подію, організовану міськими бібліотеками Орхуса у грудні 2013 року, були розпродана за дві хвилини.[40]

Виразний стиль декламації Ях'ї Хассана використали у своїх пародіях на нього данські коміки Андреас Бо й Ульф Пілгаард.[41]

Огляди[ред. | ред. код]

Відгуки літературних критиків на збірку були стабільно позитивними. Рецензенти відзначили новаторську мову та соціально-реалістичний і потужний зміст.[42][43] Критикиня Луїза Розенгрін з Dagbladet Information описала вірші як наративну і смачну автофікцію.[44] Різні відгуки називають збірку унікальним або шоковним розумінням сучасного середовища, написаним на рушії гніву та відчуження, з приглушеним інтерналізованим болем, або тверезим та ілюзорним.[45] Німецьке видання Die Zeit назвало збірку ліричним романом виховання.[46] У коментарі щодо мови рецензент назвав поетичну збірку першим значним твором так званою іммігрантською данською (perkerdansk). Данський літературний критик Ларс Букдал відзначив «антиметафоричність» віршів й охарактеризував їх як «прямі, телеграмоподібні, конкретні, гострі — вони стаються і завершуються як жорсткі, чіткі, бездишні проблиски».[47] Ще влітку 2013 року, до виходу збірки, Букдал почув прочитання вірша «SKUFFELSEN» і описав його словами: «це був чіткий, загартований пафос, який переконує своєю безпечною, безстрашно рішучою здатністю».[48]

Деякі критики обговорювали, що ця збірка може означати для публічної дискусії, хоча загалом визнавали, що книга не є політичною. Газета «Politiken» назвала Ях'я Хассана «поетом-іммігрантом», хоча він народився в Данії. Тоді Ях'я Хассан заявив, що не виступає як переговорник в інтеграційних дискусіях, а лише як поет.[49]

Заперечення ісламу[ред. | ред. код]

З боку деяких мусульман лунав скептицизм або гнів, що Ях'я Хассан критикує батьків, іммігрантську громаду та іслам.[50][51]

Одна з найбільш характерних подій сталася під час Cirkusrevyen[da] 2014 року, де Ульф Пільгард пародіював Ях'ю Хассана. Коли вихід Пільгарда на сцену оголосили словами «виходить новий національний поет Данії Ях'я Хассен», деякі юнаки «іншого етнічного походження, ніж данське», почули це і прорвалися до намету. З площі перед сценою незадоволені чоловіки почали кричати на Пілгаарда, очевидно арабською мовою.[52]

Напад на Центральному вокзалі[ред. | ред. код]

Ях'я Хассан отримав кілька погроз смертю, і за даними Данського радіо, до його безпеки була залучена Служба розвідки поліції.[53][54]

Один із серйозних нападів на Ях'ю Хасана стався на Центральному вокзалі Копенгагена. Увечері 18 листопада 2013 року на нього напав Ісаак Меєр, раніше судимий як терорист: Хассан дістав 5—8 ударів по обличчю і тілу, тоді як Мейєр кричав, що той «не вірує, а тому мусить померти».[55] Наступного дня Меєру пред'явили звинувачення, і він зізнався в нападі на Ях'ю Хассана. Його тримали під вартою 13 діб, звинувачуючи за статтею 244 Кримінального кодексу Данії,[56] яка передбачає штраф або позбавлення волі на термін до 3 років.[57] 9 грудня 2013 року міський суд Копенгагена засудив 24-річного Ісаака Меєра до п'яти місяців ув'язнення за напад на Ях'ю Хассана. У зв'язку з цим Ях'я Хассан оголосив у суді таке:[58]

I kan gøre med gerningsmanden, hvad I vil. Jeg er ikke bange for at tage et slagsmål. Han [Isaac Meyer] er jeres problem, han er retsvæsenets problem og han er samfundets problem. Han er ikke mit.
— Berlingske Tidende, den 9. december 2013.

У березні 2014 року суд Глострупа оголосив про 20 днів ув'язнення умовно 15-річному сомалійцю, коментарі якого у Facebook суд визнав загрозою життю поета.[59]

9 березня 2015 року Орхуський суд засудив Ях'ю Хассана до 4 місяців умовно за насильство, цей вирок він згодом оскаржив.[60][61] Пізніше він був виправданий Вищим судом Західної Данії.[62]

Читання віршів у Воллсмозе[ред. | ред. код]

26 листопада 2013 року Хассан читав свої вірші в H.C. Andersen Skolen у Воллсмозе (входить до міста Оденсе), перед аудиторією, де були 51 журналіст та 225 інших людей, включаючи тодішню міністерку соціальних питань та інтеграції Аннет Вільгельмсен[da].

Спочатку подію планувалося провести у місцевій бібліотеці, але через оцінку загроз поліцією, бібліотека мусила скасувати подію[63]. За кілька місяців до цього на дебатах із данським політичним активістом Ахмедом Аккарі сталося заворушення, і кидали каміння, й Аккарі довелося покинути подію в супроводі охорони.[64] Скасування події з Хассаном було піддане критиці з декількох сторін і викликало парламентські дебати, зокрема запитання до тогочасного міністра юстиції Мортена Бедскова.[65]

Через загрози життю Ях'ю Хассана під час читань захищали бойові офіцери, агенти Служби розвідки поліції та собаки.[66]

Читання віршів Ях'я Хассана та подальшу дискусію з аудиторією транслювали по телебаченню.[67]

Визнання[ред. | ред. код]

Поетична збірка Ях'ї Хассана отримала низку нагород. 8 листопада 2013 року він отримав нагороду як «Дебют року» на книжковому форумі «Bogmessen BogForum».[68] Того ж місяця за цю поетичну збірку Хассана номінували на літературну премію Montanas Litteraturpris.[69] Наприкінці січня 2014 року газета Weekendavisen нагородила його своєю літературною премією 2013 року з призом 100 000 крон.[70] Приблизно в той же час збірка віршів Хассана здобула літературну премію фонду Politiken-Fonden, з призом у розмірі 250 000 DKK.[71] Крім того, книга Хассана стала однією з 10 номінантів читацьку премію за 2014 рік від Данської бібліотечної асоціації та газети Berlingske.[72] 26 вересня 2014 року йому присудили Дебютантську премію Боділь та Йоргена Мунч-Крістенсенів, яка є найбільшою в Данії премією такого роду.[73]

Після збірки віршів «Ях'я Хасан»[ред. | ред. код]

Улітку 2014 року Ях'ю Хассана запросили виступити в Газі. З міркувань безпеки його виступ скасували, але надали можливість виступити у програмі DR2 Deadline.[74] З нагоди першої річниці дебютної поетичної збірки, телеінтерв'ю у Ях'ї Хассана взяв данський історик Адам Голм. У програмі Хассан критикував тих, хто називав його критиком ісламу, стверджуючи, що його поезія є радше соціальною критикою.[75]

У грудні 2014 року він неочікувано з'явився як гість на різдвяному обіді Данської народної партії; у його декламації на цій події, серед іншого, були слова «але чого не зробиш за частку від шматка свинини».[76] Його участь у дебатах 2014 року була настільки значною, що Politken поставили його на третє місце у результатах щорічних опитувань.[77]

Кандидат від Національної партії[ред. | ред. код]

7 квітня 2015 року у своєму пресрелізі Національна партія оголосила, що Ях'я Хассан буде кандидатом у депутати від партії, якщо партія отримає право на участь у наступних загальних виборів.

Національна партія не виборола права на участь у виборах як партія, але висунула своїх кандидатів у п'яти виборчих округах. Таким чином, Ях'я Хассан став кандидатом у депутати у виборчому окрузі Східної Ютландії, де він отримав 944 голоси[78] (для обрання до парламенту необхідно набрати понад 20 000 голосів).[79]

9 лютого 2016 року Ях'я Хассан був виключений з Національної партії після того, як його заарештували за водіння під впливом наркотичних речовин.[80] Таким чином, він був членом партії близько 10 місяців.

Правопорушення[ред. | ред. код]

На початку 2016 увагу ЗМІ привернули заяви Хассана про те, що на його життя посягає організована злочинність.[81]

21 березня 2016 року Ях'я Хассан потрапив до в'язниці.[82] 16 вересня його засудили до 1 року та 9 місяців позбавлення волі у справі за постріл 17-річному юнакові в ногу та інші правопорушення.[83]

Ях'ю Хассана звільнили 19 грудня 2017 року.[84]

У 2018 році Ях'я Хассан поїхав до Гліньгоре, де зупинявся у bed and breakfast[en]. Через гармидер господарі були змушені викликати поліцію, яка вивела Хассана з квартири. Власники підозрювали його в крадіжці кількох речей, у тому числі вина, продуктів, мобільних телефонів, велосипеда й автомобіля.[85][86]

Збірка поезії «Ях'я Хассан 2»[ред. | ред. код]

У листопаді 2019 року видавництво Gyldendal видало поетичну збірку під назвою «Ях'я Хассан 2». У 59 віршах Ях'я Хассан розповідає свою історію, від дебюту як автора та «володаря призів» з поліцейським захистом, до переслідуваного, гнаного, ображеного, ув'язненого, госпіталізованого «психа-зайди», якому ніде немає місця. Це вірші про сумніви, розбитість, гнів і самотність, про насильство і божевілля світу та власного «я», прагнення любові та близькості, але без змоги утримати її.[87]

20 лютого 2020 року Ях'я Хассан номінований на престижну Премію літератури Північної Ради 2020 року за поетичну збірку «Ях'я Хассан 2».[88]

Смерть[ред. | ред. код]

29 квітня 2020 року Ях'ю Хассана знайшли мертвим[89] у його квартирі в Орхусі[90]. Причина смерті ще не оприлюднена. Поліція не вважає смерть Хассана убивством.[91]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б BT — Berlingske Media, 1916.
  2. ↑ https://www.bt.dk/samfund/yahya-hassan-er-doed
  3. ↑ BT — Berlingske Media, 2020.
  4. ↑ CHAT: Får dødstrusler efter debatindlæg, med biografiske oplysninger, TV2, den 9. oktober 2013. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 21 лютого 2022.
  5. ↑ Trina Nielsen; Christian Winther Johansen; Katja Mejborn (30. april 2020). Yahya Hassan er død. BT. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 30. april 2020.
  6. ↑ а б Hjort, Anders (16 грудня 2013). Rekord: Yahya Hassan runder de 100.000. Politiken (da-DK) . Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 5 травня 2020.
  7. ↑ Yahya Hassan misser Folketinget. Danmarks Radio. Valg2015. 19. jun. 2015. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 3 січня 2016. Yahya Hassan har solgt mere end 120.000 ekspemplarer af sin debut-digtsamling.
  8. ↑ Debatsektion, Politiken, den 15. oktober 2013. Hentet den 23. oktober 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  9. ↑ Litteraturforsker Poul Behrendt som citeret i Sandra Brovall, «Yahya Hassans kontaktperson debuterer med roman [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]», Politiken, 19.1.2014, sek. 2, s. 5.
  10. ↑ Sandra Brovall (19. januar 2014). Yahya Hassans kontaktperson udgiver bog med slet skjulte hentydninger. Politiken. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  11. ↑ Opgang2 og Søren Marcussen (8. februar 2013). Himlen Over Os - Yahya Hassan. Opgang2. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  12. ↑ Forfatterskolen — Oversigt over elever. Hentet den 23. oktober 2013. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 5 травня 2020.
  13. ↑ Information, den 18. oktober 2013. Hentet den 23. oktober 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  14. ↑ Kristeligt-Dagblad. hentet den 23. oktober 2013. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 5 травня 2020.
  15. ↑ Kurt Baagå (15. marts 2013). Den rastløse indvandrerdreng og digtene. DR. Архів оригіналу за 29 листопада 2013. Процитовано 5 травня 2020.
  16. ↑ Yahya Hassan — Himlen over os, portrætserie af portrætserie af Opgang2 og Søren Marcussen, den 8. februar 2013. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  17. ↑ himlen-over-os.dk. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 24 вересня 2021.
  18. ↑ Nu er ordene hans våben [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Jyllands-Posten, 8. juni 2013. Hentet 22. oktober 2013
  19. ↑ Stærke ghettodigte og sproglig virtuositet på VMO, Danmarks Radio, 10. september 2013. Hentet 22. oktober 2013. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  20. ↑ Yahya Hassan af Yahya Hassan (Bog) — køb hos SAXO.com. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2020.
  21. ↑ Digter: Jeg er fucking vred på mine forældres generation, Politiken, den 5. oktober 2013. Hentet 22. oktober 2013. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  22. ↑ Læserne roser vred, nydansk digter: «Din unge stemme får mure til at revne» — Politiken.dk. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  23. ↑ Martin Krasnik (7. oktober 2013). Deadline 22:30. DR. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  24. ↑ Aftenshowet, den 12. juni 2013
  25. ↑ TV 2/Østjylland, den 5. november 2010
  26. ↑ Clemens Bomsdorf and Ellen Emmerentze Jervell (6. november 2013). Teen Poet Sparks New Debate on Islam in Denmark. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  27. ↑ Jeg kan ikke bruge Allah til noget. Jyllands-Posten. 8. oktober 2013. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 22. oktober 2013.
  28. ↑ Yahya Hassan, bogbeskrivelse, Gyldendal. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  29. ↑ Gyldendal: Vi har ikke været ordentlig forberedt på Yahya Hassan-succes | Kultur | DR. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  30. ↑ Yahya Hassans digtsamling runder 11.000 eksemplarer. Jyllands-Posten. 18. oktober 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  31. ↑ Louise Bull Nyvang (17. november 2013). Yahya Hassan: »Jeg er stadig den samme«. Jyllands-Posten. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  32. ↑ Ekstra Bladet — Hotte Hassan sælger helt vildt. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 5 травня 2020.
  33. ↑ Stoffregen, Sol (9 грудня 2013). Ghetto-digte er fed forretning: Yahya Hassan tjener kassen. Dagens. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  34. ↑ а б Yahya Hassans digte slår salgsrekord fra 1977 — Kultur | www.b.dk. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 5 травня 2020.
  35. ↑ Yahya Hassan trykt i 100.000 eksemplarer | Kultur | DR. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  36. ↑ Annegerd Lerche Kristiansen (17. oktober 2013). Yahya Hassan er største digter-sensation siden 1970'erne. DR. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  37. ↑ Pelle Dam (12. november 2013). Rap-brødre oversætter kontroversiel succes-digter. MetroXpress. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  38. ↑ Jörg Lau. Er ist einer von denen. Die Zeit. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 5 травня 2020. «…singt er seine Gedichte rhythmisch wie ein ungläubiger Muezzin seiner eigenen Prophetie».
  39. ↑ Totalt udsolgt: Yahya Hassan oplæser digte på Vesterbro. Vesterbro-nyt. februar 2014. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  40. ↑ Signe Haahr Lindegaard (4. december 2013). Yahya Hassan-billetter udsolgt efter få minutter. Jyllands-Posten. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  41. ↑ Sune Jørgensen (8. januar 2014). Yahya Hassan-parodi sviner Andreas Bo. TV 2. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  42. ↑ Lilian Munk Rösing (13. oktober 2013). Yahya Hassans digte er fyldt med ild og nyskabelse. Politiken. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  43. ↑ «Jeg elsker jer ikke forældre jeg hader jeres ulykke», Berlingske, 15.10.2013. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 5 травня 2020.
  44. ↑ Rosengreen, Louise. Yahya Hassan. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 5 травня 2020.
  45. ↑ Anmelderne er chokerede og dybt begejstrede for Yahya Hassans digte, Politiken, 17. oktober 2013. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  46. ↑ Jörg Lau (16. april 2014). Er ist einer von denen. Die Zeit. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 5 травня 2020.
  47. ↑ Bukdahl, Lars (12. oktober 2013). Politijagt er ikke en metafor - og blå er blå. Blogdahl. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 5 травня 2020.
  48. ↑ Bukdahl, Lars (12. juni 2013). Yahya, Yeah - han er den nye alvor! intenst stum i Føtex!. Blogdahl. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  49. ↑ Yahya Hassan: Læs min bog, hvis du vil forstå mig, Politiken, den 18. oktober 2013. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  50. ↑ Ungt opgør med indvandrerforældre mødes med vrede i muslimske miljøer. Kristeligt Dagblad. 10. oktober 2013. Архів оригіналу за 14 лютого 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  51. ↑ Unge står bag dødstrusler mod digter [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.], Danmarks Radio, den 24. oktober 2013
  52. ↑ Maria Christine Madsen (6. december 2014). Ulf Pilgaard forvekslet med Yahya Hassan: Overdænget med arabiske tilråb. BT. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  53. ↑ PET involveret i digters sikkerhed, Danmarks Radio, 22. okt. 2013
  54. ↑ Yahya Hassan: De råber, jeg skal dø [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.], TV 2, den 23. oktober 2013
  55. ↑ Astrid Søndberg (19. november 2013). Yahya Hassan efter overfald: De er ligeglade med poesi. TV 2 Nyhederne. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  56. ↑ Astrid Søndberg (19. november 2013). Tidligere terrordømt fængslet for overfald på digter. TV 2 Nyhederne. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 5 травня 2020.
  57. ↑ Straffeloven § 244. Hentet den 14. december 2013. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  58. ↑ Dagbladet Berlingske Tidende. (9. december 2013). Fængselsdom for overfald på Yahya Hassan. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  59. ↑ Ritzau (7. marts 2014). 15-årig får betinget fængsel for trusler mod Yahya Hassan. Politiken. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  60. ↑ Sofie Sparre (2015-3-9.04.2024). Yahya Hassan i retten for vold. TV 2 Nyhederne. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 2015-3-12.04.2024.
  61. ↑ Lisbeth Quass (2015-3-9.04.2024). Yahya Hassan får fire måneders betinget fængsel for vold. DR Nyheder. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2015-3-12.04.2024.
  62. ↑ Ritzau (2015-8-12.04.2024). Landsretten frifinder Yahya Hassan i voldssag. Politiken. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 2015-8-13.04.2024.
  63. ↑ Georgios Skouros (15 december 2013) «Efterskrift til et arrangement [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]». (Kronik) Politiken
  64. ↑ Anders Borup Sørensen (21. november 2013). Vollsmose Bibliotek aflyser Yahya Hassan-foredrag. TV 2. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  65. ↑ Обговорення «Двадцятого параграфа» (запитання від депутата парламенту до міністра):
  66. ↑ Flyveforbud og bombehunde: Politiet har lagt jernring om skole i Vollsmose. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 27. november 2013.
  67. ↑ Se hele Yahya Hassans digtoplæsning og debatten med publikum. Politiken. 27. november 2013. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  68. ↑ Røndbjerg-Christensen, Heidi (8 листопада 2013). Yahya Hassan modtager debutantpris og 50.000 kroner. Berlingske.dk (дан.).
  69. ↑ Jens Christoffersen (14. november 2013). Montanas Litteraturpris 2013. Information. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  70. ↑ Ritzau (30. januar 2014). Yahya Hassan vandt litteraturpris. Jyllands-Posten. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  71. ↑ Ritzau (26. januar 2014). Yahya Hassan vinder Politikens Litteraturpris 2013. DR. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  72. ↑ Læsernes bogpris 2014. Danmarks Biblioteksforening. 11. februar 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  73. ↑ Jeppe Rafn (27. september 2014). Direktør: Jeg har aldrig oplevet noget lignende i mine 35 år i branchen. Lokalavisen Vejle. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  74. ↑ René Just Poulsen (29. juli 2014). Yahya Hassan holder aflyst Gaza-tale i Deadline. DR. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  75. ↑ 2. sektion. DR. 23. november 2014. Архів оригіналу за 25 листопада 2014. Процитовано 5 травня 2020.
  76. ↑ Sofie Sparre (5. december 2014). Yahya Hassan mødte op til DFs julefrokost i julemandskostume. TV 2. Архів оригіналу за 4 березня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  77. ↑ Kenneth Lund og Karen Dirch (13. december 2014). De satte dagsordenen i 2014 – Martin Krasnik er årets meningsdanner. Politiken. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  78. ↑ Valgte kandidater og stedfortrædere — Folketingsvalg torsdag 18. juni 2015, Danmarks Statistik. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 5 травня 2020.
  79. ↑ Yahya Hassan fik ikke stemmer nok til Folketinget, TV 2. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  80. ↑ Ritzau (9. februar 2016). Nationalpartiet har ekskluderet Yahya Hassan efter anholdelse. Jyllands-Posten. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 5 травня 2020.
  81. ↑ Yahya Hassan: Nogen har prøvet at brænde min familie levende. bt.dk. 19. februar 2016. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 17. februar 2018.
  82. ↑ Medie: Her skyder Yahya Hassan 17-årig. ekstrabladet.dk. 21. marts 2016. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 17. februar 2018.
  83. ↑ Yahya Hassan dømt til fængsel i 1 år og 9 måneder [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Politiken.dk, den 16. september 2016
  84. ↑ Yahya Hassan løsladt – blev hentet i limousine. jyllands-posten.dk. 19. december 2017. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 17. februar 2018.
  85. ↑ Hjælpsomt ægtepar: Yahya Hassan stjal vores bil - nu kan vi ikke køre på ferie. ekstrabladet.dk (дан.). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  86. ↑ Efter besøg af kendt digter: Værtspar efterlyser sort Suzuki. www.skivefolkeblad.dk (дан.). Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  87. ↑ Hassan 2, arnoldbusck.dk, 2020
  88. ↑ Roliggaard, Simon (20 лютого 2020). Yahya Hassan er nomineret til Nordisk Råds litteraturpris. Politiken (da-DK) . Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 вересня 2021.
  89. ↑ Lilmoës, Jonathan Lykke (30 квітня 2020). Yahya Hassan fundet død. Kendte.dk.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  90. ↑ Gyldendal-chef: Yahya Hassan tog os med ind i en ny verden. www.bt.dk (дан.). 30 квітня 2020.
  91. ↑ Danish poet Yahya Hassan dead at 24. france24.com. 30 April 2020. Архів оригіналу за 30 April 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Ях'я Хассан
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ях%27я_Хассан&oldid=41936613