Ях'я IV ібн Ідріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ях'я IV ібн Ідріс
Помер 947
Асіла, Tangier-Assilah Prefectured, Марокко
Діяльність політик
Титул Султан
Посада голова держави
Конфесія іслам
Рід Ідрісиди

Ях'я IV ібн Ідріс ібн Умар (араб. يحيى بن إدريس بن عمر‎‎‎; д/н–947) — 9-й імам і султан держави Ідрісидів у Магрибі в 904917 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Онук Умара ібн Ідріса, намісника Ер-Рифа. Син Ідріса. Народився в Арзілі. У 880-х роках повстав проти свого стриєчного брата Ях'ї III, імама і султана, якого було переможено лише у 904 році.

Спроби Ях'ї IV відновивти міцність держави виявилися марними. Проти нього повстали берберськими племена лувата і кутама, що підтримували попереднього султана.

З 909 року починаються конфлікти з Фатімідами, що підкорити державу Мідраридів в Сіджильмасі (на південний схід від держави Ідрісидів). Втім у 912 році Ях'я IV допоміг Саїду ібн Саліху, еміру Накуру (середземноморське узбережжя), скинути владу Фатімідів. У відповідь 915 року плем'я мекнасів на чолі із Мусою ібн Абу аль-Афією спробувало захопити Фес, проте зазнало поразки.

917 року зазнав поразки від фатімідського військовика Масали ібн Хабуса, визнавши зверхність Фатімідського халіфату. Ях'я ібн Ідріс втратив титул імама і султана, ставши лише валі Фесу. В Ер-Рифі отримали володіння решта Ідрісидів. В Мекнасі та півдні держави Ідрісидів посів фатимідський валі Муса ібн Абу аль-Афія.

921 року за таємні контакти з Кордовським еміратом відсторонений від посади валі Фесу та засланий до Арзіли. Новим валі поставлено Ріхана з берберського племені кутама. У 925 році Ідрісиди повалили владу Фатімідів, але трон дістався представнику гілки — Аль-Касем — Аль-Хасану ібн Мухаммаду.

У 930-х роках його сини підкорилися владі Кордовського халіфату, передавши Сеуту у володіння. У 940 року Ях'я намагався втекти до Іфрікії, але був схоплений аль-Афією. Лише після 2 роки ув'язнення зміг втекти до Махдії в Іфрікії. Тут 947 року колишній імам помер під час хариджитського повстання на чолі із Абу Язидом.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994