Яцек Одровонж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Святий Яцек
Carracci Saint Hyacinth.jpg
Народився бл. 1183
Сілезія
Помер 15 серпня 1257
Краків, Польща
Шанується католицизм
Прославлений 1594
У лику святий
День пам'яті 17 серпня
Патрон Литва
Атрибути статуя Діви Марії, розп'яття, дароносиця
Медіафайли на Вікісховищі

Я́цек Одрово́нж (пол. Jacek Odrowąż; близько 1183,  — 15 серпня 1257) — польський католицький священик, домініканець, місіонер, святий. Представник шляхетського роду Одровонжів. Народився у Сілезії, Польща. Син Евстахія Одровонжа. Навчався у Кракові, Празі, Парижі, Болоньї[1]. Доктор канонічного права[1]. Перебуваючи у Римі зі своїм дядьком, краківським єпископом Іво Конським, познайомився зі святим Домініком. Одним із перших вступив до Ордену домініканців (1220)[1]. Розбудовував представництва Ордену на батьківщині, в Сандомирі й Кракові. Працював місіонером у Польщі, Померанії, Прусії, Литві, Данії, Швеції, Норвегії, Русі (12231233, 12381240), Візантії[1]. Заснував у Києві католицьку церкву Діви Марії, монастирі в Чернігові й Червоногороді. Брав участь у переговорах про унію православних Русі зі Святим Престолом. Повернувся до Польщі через монгольську навалу. На батьківщині займався реформування жіночих монастирів. За переказом, під час нападу на конвент, чудом врятував статую Діви Марії, що важила більше ніж він міг нести. Помер у Кракові, Польща. Похований у Церкві святої Трійці. Канонізований 1594 року рішенням папи Климента VIII. День вшанування — 17 серпня. Частина мощей зберігається в домініканській церкві в Парижі. В іконографії та живописі зображується домініканським ченцем біля статуї Діви Марії. Прізвисько — апостол Півночі[1]. Також — Якінт, Якінф (лат. Hyacintus).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Камені під Ополем або у Кракові. Син Евстахія, синівець Іво (канцлер короля Лешека Білого), брат Якуба Одровонжів.[2] З гідно непевної традиції, близький родич блаженного Чеслава.

Ймовірно, навчався у катедральній школі Кракова тоді, коли її схоластиком був Вінцентій Кадлубек. Вчився на теологічному факультеті Сорбонни, де, за одними даними, вступив у домініканський орден.

У 1220 році супроводжував Іво Одровонжа та блаженного Чеслава з місією до Риму. Перебуваючи у місті, вирішив вступити до новозаснованого ордену домініканців. Дуже ймовірно, його скерували до монастиря ордену в Болоньї, де він мав теологічні студії. На початку 1221 покинув місто, як пов'язаний з новоутвореною Угорською провінцією ордену переїхав до Каринтії, згідно з традицією — засновник монастиря у місті Фрезаху.

У 1228 році (за іншими даними, 1222 або невдовзі по 1223) разом з братом приїхав до Києва. Його метою була місійна діяльність в Русі та серед половців. Князь Володимир Рюрикович дозволив їм збудувати церкву Діви Марії і монастир. [1233]] року цей же князь за невідомих обставин вигнав з Києва всіх домініканців.

Яцек зміг заснувати монастирі у Чернігові й Червоногороді, висвятити пріора ордену Герарда з Вроцлава єпископом Русі. 1238 року повернувся до Києва і організував місію, яка проіснувала до 1240. Проте наступ татар змусив його разом із місією виїхати до Польщі.

Учасник переговорів про унію Руси з Ватиканом, похований у Кракові у домініканському костелі св. Трійці.

17 квітня 1594 року папа Климент VIII канонізував Яцека. Днем шанування святого обрали 17 серпня.

Вшанування[ред. | ред. код]

Патрон[ред. | ред. код]

24 вересня 1686 року римський папа Іннокентій XI на прохання короля Яна III Собеського, кардиналів Карло Барберіні і Йоганна-Казимира Денгоффа, проголосив святого Яцека головним патроном Королівства Польського і Великого князівства Литовського, нарівні зі святим Станіславом Косткою)[4].

Святий Яцек також вважається покровителем Катовицької і Опольської архідіоцезій, Сілезії, Волинської провінції домініканців.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Mershman, Francis. St. Hyacinth // The Catholic Encyclopedia. Vol. 7. New York: Robert Appleton Company, 1910.
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 3. — S. 402.
  3. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów—Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
  4. Spież, 2007, с. 104

Джерела[ред. | ред. код]

  • Acta Sanctorum. Augusti IІІ. (13-19). Antwerpen, 1737, 309
  • Mershman, Francis. St. Hyacinth // The Catholic Encyclopedia. Vol. 7. New York: Robert Appleton Company, 1910.
  • Niesiecki K. Korona Polska... Lwów, 1740. T. 3. S. 402—405.
  • Manteuffel T. Jacek (1183—1257) // Polski Słownik Biograficzny. Wrocław&-Warszawa-Kraków, 1963. T. Х/2, zeszyt 45. S. 263—264.
  • Spież, Jan Andrzej. Św. Jacek Odrowąż (Wielcy Ludzie Kościoła). Kraków: WAM, 2007.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Яцек Одровонж