Яценко Володимир Федосійович
| Яценко Володимир Федосійович | |
|---|---|
| Народження | 21 квітня 1915[1] Чорнобаївський район, Україна або Черкаська область, СРСР[1] |
| Смерть | 23 жовтня 2010[1][2] (95 років) |
| Київ, Україна[3][2] | |
| Національність | українець |
| Країна | |
| Навчання | Харківський художній інститут (1942)[1][2] |
| Вчитель | Самокиш Микола Семенович[1][2], Бесєдін Сергій Фотійович[1], Кокель Олексій Опанасович[1] і Козик Михайло Якимович[1] |
| Діяльність | художник, митець |
| Вплив | М. Самокиш |
| Відомі учні | Кобиленков Михайло Васильович |
| Працівник | Національний художній музей України[3], Харківський художній музей, Харківський художній музей[2], Харківський художній інститут[2] і Державний музей українського образотворчого мистецтва[2] |
| Член | Спілка радянських художників України |
| Партія | КПРС[1] |
| У шлюбі з | Крижанівська Маргарита Миколаївна |
| Нагороди | |
Яце́нко Володи́мир Федосі́йович (21 квітня 1915, Савківка Черкаської області — 23 жовтня 2010, Київ) — український художник, майстер пейзажу, автор мистецтвознавчих праць. Член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Чоловік художниці Маргарити Крижанівської, батько художниці Марини Яценко.
Мистецьку освіту здобув у Харківському мистецькому технікумі (1937) і Харківському художньому інституті (1942, в Самарканді[4], клас М. Самокиша). У 1944 — 1952 роках обіймав посаду директора Харківського художнього музею[5], з 1970 по 1989 — директора Державного музею українського образотворчого мистецтва в Києві.
Працював в галузі жанрового і пейзажного малярства: «Над Дніпром» (1957), «На Чернечій горі» (1960), «Новобудови Києва» (1965), «На Запоріжжі» (1964 — 1965), «Вітер» (1969), «Літній день» (1970), «Вершники революції» (1977) та ін. Автор монографії «М. С. Самокиш» (1945) і альбому «Микола Самокиш» (1979).
Роботи Володимира Яценка представлені в художній колекції Острозького державного історико-культурного заповідника (Рівненська обл.)[6].
Заслужений діяч мистецтв України (1960).
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1964, 1975), Почесною грамотою Ради Міністрів України (1999)[7].
- ↑ а б в г д е ж и к https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/iatsenko-vf-1915
- ↑ а б в г д е ж https://art-nostalgie.com.ua/Yatsenko.html
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1076044638 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Алавердова Г. Самаркандська епопея українських художників (1941—1944) / Галина Алавердова // Антиквар. — 2023. — № 6 (133). — С. 39 : іл
- ↑ Ніколаєва, Марина (21 квітня 2023). Володимир Яценко: майстер пейзажної лірики. Накипіло. Процитовано 28 вересня 2024.
- ↑ Козловська, Людмила; Данилюк, Марія (21 квітня 2020). Пейзажист-лірик Володимир Яценко. Державний історико-культурний заповідник міста Острога. Процитовано 29 вересня 2024.
- ↑ Яценко Володимир Федосійович. Київська організація Національної спілки художників України. Процитовано 29 вересня 2024.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Виставка «Сімейний портрет» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- КО НСХУ
| Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 21 квітня
- Народились 1915
- Уродженці Чорнобаївського району
- Уродженці Черкаської області
- Померли 23 жовтня
- Померли 2010
- Померли в Києві
- Випускники Харківського художнього інституту
- Персоналії:Національний художній музей України
- Працівники Харківського художнього музею
- Викладачі Харківського художнього інституту
- Члени Національної спілки художників України
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Заслужені діячі мистецтв УРСР
- Українські художники
- Українські мистецтвознавці