Яшар Кемаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яшар Кемаль
тур. Yaşar Kemal
Yılmaz Büyükerşen wax Museum (Yaşar Kemal).jpg
Ім'я при народженні тур. Kemal Sadık
Народився 6 жовтня 1923(1923-10-06)[1][2][…]
Gökçedamd, Туреччина
Помер 28 лютого 2015(2015-02-28)[2][4][…] (91 рік)
Стамбул, Туреччина
·синдром поліорганної недостатностіd
Поховання Зінджірлікуйський цвинтарd
Громадянство
(підданство)
Flag of Turkey.svg Туреччина
Національність Курди
Діяльність сценарист, романіст, журналіст, поет, новеліст
Alma mater Гарвардський університет
Мова творів турецька[2]
Роки активності з 1943
Magnum opus Мій яструб Мемедd і Teneked
Автограф Yaşar Kemal signature.jpg
Нагороди

CMNS: Яшар Кемаль у Вікісховищі

Яшар Кемаль (тур. Yaşar Kemal), справжнє ім'я Кемаль Садик Гекчелі (тур. Kemal Sadık Gökçeli; нар. 6 жовтня 1923, село Хеміте-Гекчелі, вілаєт Адана, Туреччина — пом. 28 лютого 2015, Стамбул, Туреччина) — турецький письменник-реаліст, поет і правозахисник. За походженням курд. Відомий як багаторазовий кандидат на Нобелівську премію з літератури[5], а також як активний прихильник створення незалежного Курдистану і побудови в Туреччині громадянського суспільства[6]. Іноді називається одним з найбільших сучасних письменників Туреччини[7], його роман «Худий Мемед» переведений більш як сорока мовами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походить з родини біженців з міста Ван, які рятувалися на півдні Туреччини від тягот першої світової війни. В дитинстві в результаті нещасного випадку втратив праве око, коли його батько обробляв жертовного барана на Курбан-байрам і в п'ятирічному віці став свідком вбивства свого батька прийомним сином в мечеті, що призвело до нервових потрясінь і проблем з мовленням протягом декількох років.

До початкової сільської школи він пішов тільки у дев'ятирічному віці. Середню освіту здобув в Кадірлі. В юні роки працював рознощиком, потім був працівником на бавовняній і рисовій фермі водієм трактора, охоронцем річкових ділянок, що належали багатим фермерам, але при цьому навчав навколишніх селян, як можна непомітно красти воду з них по ночах. У 1941—1942 роках викладав у сільській школі, пізніше працював помічником бібліотекаря. Його земляки в решті решт зуміли зібрати гроші для його навчання в Стамбульському університеті. Після закінчення університету почав працювати журналістом, згодом став письменником.

Дідусь, дядько і багато родичів по лінії матерії були розбійниками (eşkıya)[8].

Друкуватися почав в 1939 році, в 1944 році побачило світ його перше оповідання «Брудна історія» (тур. Pis Hikâye). У 1955 році був опублікований його перший роман «Худий Мемед» (тур. Ince Memed).

У 1962 році він вступив до Робітничої партії Туреччини[9]. У 1967 році заснував літературно-громадський тижневик «Ант», який виходив до 1971 року. Є лауреатом в цілому дев'ятнадцяти літературних премій. Серед прикладів його громадської діяльності — пропаганда толерантного ставлення до турецьких мігрантів в Німеччині[10] і кампанія з «очищення» турецької мови від арабських і перських запозичень.

У 1995 році Яшар Кемаль був офіційно звинувачений турецьким судом держбезпеки за «пропаганду сепаратизму» у власних статтях, у яких критикував репресивну політику Туреччини щодо курдів і заперечення курдської ідентичності урядом Туреччини[11].

Літературні праці[ред. | ред. код]

Основні прозові твори:

  • романи «Бляшанка» (1955; оповідає про протистояння інтелігента з поміщиками і духовенством),
  • «Худий Мемед» (два томи, 1955; про нерівну боротьбу анатолійських селян за свої права),
  • соціальні романи «Опора» (1960), «Земля — залізна, небо — мідне» (1963), «Ефе з Чакырджа» (1972), «Легенда гори» (1970), «Розбійник» (1972), «Якщо вбити змію» (1976), «Голос крові» (1991),
  • дилогія «Господарі маєтку Акчасаз» («Злочин Ковальським на базарі» (1973) і «Юсуфчик Юсуф» (1975)), що розповідає про життя турецьких кочовиків, збірки оповідань «Спека» (1952) і репортажів «Ця країна з кінця в кінець» (1971).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119015072 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Discogs — 2000.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Ölene kadar Nobel adayı olacağım. Hurriyet (tr). 2007-07-02. Процитовано 2008-04-04. 
  6. Norman, Roger (1997-06-05). Yasar Kemal and the last of the nomads. Turkish Daily News (Hürriyet). Архів оригіналу за 2009-03-05. Процитовано 2008-12-15. «...for Yasar Kemal has become perhaps the best known champion of human rights in Turkey, the godfather of freedom of conscience. He is no stranger to prison and currently has a suspended prison sentence hanging over him.» 
  7. Ertan, Nazlan (1997-03-06). French pay tribute to Yasar Kemal. Turkish Daily News. Архів оригіналу за 2008-05-31. 
  8. Koca çınarın gölgesi: 5 kitapta Yaşar Kemal (tr). Evrensel. 28.02.2016. Процитовано 2017-05-12. 
  9. «Yaşar Kemalle Edebiyat ve Politika». Архів оригіналу за 2017-12-26. Процитовано 2014-05-21. 
  10. Yasar Kemal asks Germans not to mistreat Turks. Turkish Daily News. Reuters. 1997-10-19. Архів оригіналу за 2008-11-14. 
  11. Giftiger Wind (de). Der Spiegel. 08.09.1995. Процитовано 2017-05-12. 

Посилання[ред. | ред. код]