Ященко Олександр Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ященко Олександр Семенович
Ященко.jpg
Народився 24 лютого (8 березня) 1877
Ставрополь, Російська імперія
Помер 10 червня 1934(1934-06-10) (57 років)
Берлін, Німецький рейх
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність філософ
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь юриспруденція
Заклад Пермський державний університет

Олександр Семенович Ященко (нар. 24 лютого [8 березня] 1877, Ставрополь, Російська імперіяпом. 10 червня 1934, Берлін, Німеччина) — російський юрист, правознавець, філософ, журналіст, бібліограф.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї чиновника[1]. З відзнакою[1] закінчив класичну гімназію у Ставрополі (1895)[1]. Вступив до Московського університету: спочатку на математичний факультет, а згодом перейшов на юридичний, який закінчив у 1900 році. У студентські роки відвідував літературний салон В. О. Морозової і був знайомий із Ю. Балтрушайтісом, В. Я. Брюсовим, Г. І. Чулковим[1].

У 1905 році виїхав на два роки у закордонне відрядження з метою завершення роботи над магістерською дисертацією. Окрім наукових занять, писав замітки для ліберальних видань «Століття» і «Русские ведомости»[1]. Після повернення з Парижа до Москви, став приват-доцентом університету: читав лекції (1907—1908), а в грудні 1908 захистив магістерську дисертацію у галузі міжнародного права — "Міжнародний федералізм. Ідея юридичної організації людства у політичних навчаннях до кінця XVII століття "[2][3][* 1]. З 1909 року Ященко був приват-доцентом[* 2], а потім екстраординарним професором[* 3] кафедри енциклопедії та філософії права Юр'ївського університету, поєднуючи викладацьку діяльність із написанням докторської дисертації[1] «Теорія федералізму. Досвід синтетичної теорії права і держави»[5][3]. Захист цієї наукової праці відбувся пізніше, 1 лютого 1913 року, в alma mater вченого — Московському університеті[1][6].

З 1911 по 1917 роки О. С. Ященко викладав на кафедрі енциклопедії та історії права Петербурзького університету, будучи приват-доцентом[* 4] і екстраординарним професором[* 5] юридичного факультету[7]. Вільний час він нерідко проводив у колі друзів — відомих діячів літератури і мистецтва, зокрема письменників О. М. Толстого і Ф. К. Сологуба, поета О. О. Блока, актриси Л. Б. Яворської (Барятинської) та інших[8]. У 1917 році він входив до числа літераторів і філософів, об'єднаних московським журналом «Народоправство»[9].

Підготував ґрунтовну працю «Російська бібліографія з філософії і релігії від початку писемності і до наших днів», фрагмент якої опубліковано у «Вчених записках Імператорського Юр'ївського університету» (1915)[9].

У 1917—1918 роках — ординарний професор на кафедрі міжнародного права у Пермському університеті.

Еміграція[ред. | ред. код]

Навесні 1919 року його включили до складу першої радянської делегації у Берліні як експерта з міжнародного права. Не поділяючи позицію більшовиків, Ященко відмовився повертатися з делегацією до Радянської Росії і став одним із перших «невозвращенцев». У Берліні зблизився з В. Б. Станкевичем, став одним із дієвих учасників його групи «Мир і праця», а в його журналі «Життя» публікував статті суспільно-політичного спрямування. На суспільно-політичні та літературні теми виступав у газеті «Голос Росії» і журналі під редакцією Б. С. Оречкіна «Російський емігрант».

У 1921 році у Берліні почав видавати журнал «Російська книга», який у 1922 перетворено на журнал «Нова російська книга». Мета журналу полягала в тому, щоб збирати і об'єднувати відомості про російську і закордонну видавничу та літературну діяльності, створюючи свого роду інформаційний канал, що з'єднує російський друк зарубіжжя і вітчизни. Активний учасник утвореного в Берліні «Будинку мистецтв» (1921). Співпрацював у прорадянській зміновіхівській газеті «Напередодні», редагував її додаток «Іноземне життя». Працював у німецькому видавництві «Taurus», готував до видання двомовні словники.

Литва[ред. | ред. код]

З осені 1924 року, призначений ординарним професором юридичного факультету Литовського університету в Каунасі і завідувачем кафедрою міжнародного права, оселився у Литві. У литовському університеті читав курси міжнародного права, міжнародного приватного права і міжнародного економічного права. У 1926 — 1927 роках опублікував кілька статей, які коментують торгові угоди Литви, в урядовій газеті «Lietuva» («Литва»). Статті з міжнародних відносин поміщав у журналі Vairas («Кермо», 19291930). Видав литовською мовою кілька праць з міжнародного права. У 1932 році зустрічався в Берліні з О. М. Толстим.

Твори[ред. | ред. код]

  • Ященко О. С. Міжнародний федералізм. Ідея юридичної організації людства в політичних повчаннях до кінця XVII століття. — М., 1908. (Магістерська дисертація)
  • Ященко О. С. Теорія федералізму. Досвід синтетичної теорії права та держави. — Юрьєв, 1912. (дисертація)
  • Російські інтереси в Малій Азії Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine. — Москва, 1916. — 54 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. Згідно з іншими джерелами, захист дисертації відбувся у 1909 році[4].
  2. З січня 1909 року[1].
  3. З вересня 1909 року[1].
  4. 1911—1913, лекційний курс «Право та мораль»[4].
  5. 1913—1917, «Історія філософії права» — лекції та практичні заняття, по 1916 рік[4].
Джерела

Література[ред. | ред. код]

  • Флейшман Л., Хьюз Р., Раєвська-Хьюз О. Російський Берлін 1921—1923. За матеріалами архіва Б. І. Ніколаєвського в Гуверовському інституті. — 2-е вид., випр. — М.—Paris : Російський шлях—YMCa-Press, 2003. — 392 с. — ISBN 2-85065-259-8; 5-85887-161-5.
  • Глігич-Золотарьова М. В. Теорія федералізму Олександра Ященка // Конституційно-правові ідеї в монархічній Росії : збірка статей. — М. : Ін-т держави і права РАН, 2007. — 23 травня. — С. 106—128.

Посилання[ред. | ред. код]