Ящуржинський Георгій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Георгій
Єпископ Архангельський та Холмогорський
16 квітня 1830 — 30 червня 1845
Попередник: Аарон (Нарцисов)
Наступник: Варлаам (Успенський)
Єпископ Полтавський та Переяславський
24 серпня 1824 — 16 серпня 1830
Попередник: Мефодій (Пишнячевський)
Наступник: Нафанаїл (Павловський)
 
Ім'я при народженні: Гавриїл Олексійович Ящуржинський
Народження: 1778(1778)
Річ Посполита
Смерть: 1 (13) квітня 1852(1852-04-13)
Тобольськ
Чернецтво: 1810
Єп. хіротонія: 24 серпня 1824

Архієпископ Георгій (Гавриїл Олексійович Ящуржинський; 1778 — 1 квітня 1852, Тобольськ) — український релігійний діяч. Ректор Подільської духовної семінарії синодальної церкви Російської імперії.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Тобольський та Сибірський (1832—1852) РПЦ, єпископ Архангельський та Холмогорський (1830—1832) РПЦ. На території України був єпископом Полтавським (1824—1830).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї греко-католицького священика на Поділлі у Речі Посполитій. Навчався у Василіянському Барському та Вінницькому училищах УГКЦ.

Закінчив Шаргородську духовну семінарію і був призначений у ній вчителем.

1807 — рукопокладений в сан священика синодальної РПЦ і призначений ключарем при Кам'янецькому катедральному соборі РПЦ, також вчитель місцевої семінарії РПЦ.

1810 — пострижений в чернецтво та призначений префектом Подільської духовної семінарії РПЦ.

1813 — зведений в сан архімандрита православного Кам'янецького Троїцького монастиря, ректор Подільської духовної семінарії.

24 серпня 1824 — хіротонія в єпископа Полтавського на лівому березі Дніпра, на землях старої Гетьманщини.

З першого дня вступу на архієрейську катедру Георгій, як любитель церковного співу, взяв за мету зробити хор найкращим, із з тієї пори поліпшення архієрейського хору стало головною його турботою. Усе духовенство він змушував вчитися співати по нотах і щодня «довго особисто займався цією справою».

На святкових богослужіннях він сам читав акафіст і тривалий час ходив з кадилом по церкві під час «протяжного» співу першого кондака та акафіста.

Організував продаж воскових свічок на користь архієрейського будинку і прославився як любитель «приносів». «Приноси» здійснювалися таким чином: при монастирі, де жив першосвящений, була катедральна крамниця із різними бакалійними товарами. Той, хто бажав здійснити «принос» мав придбати щось у цій крамниці, наприклад фунт чаю, цукру, вина тощо і відправлявся до «прийомної». «Принос» потім повертався назад до крамниці, знову продавався і знову повертався.

Еміграція до Московії[ред. | ред. код]

До обер-прокурора Синоду князя П. С. Мещерського дійшли чутки про «користолюбство» Георгія. Хоча чутки не були підтверджені, Священний Синод постановив перевести його в гіршу єпархію — до Архангельська.

16 квітня 1830 — єпископ Архангельський та Холмогорський синодальної церкви Російської імперії.

Будучи єпископом Архангельським синодальної ЦРІ, Георгій наразився на незадоволення за участь у відкритті пам'ятника М. В. Ломоносову 25 липня 1832. З цього приводу Георгій отримав догану від Синоду.

У західному Сибіру[ред. | ред. код]

При обер-прокурорі Синоду графі Н. Протасові єпископ Георгій відзначений, 30 червня 1845 переведений у Тобольськ із веденням у сан архієпископа ЦРІ. У цій єпархії, яка охоплювала землі сибірський татар та угрів, показав себе ревним у справі догляду церков. Із великими труднощами і небезпекою для життя подорожував по тундрі, відвідуючи церкви у най віддалених від Тобольську селищах. Одного разу ледь не утонув у Іртиші, пропливши зі своєю свитою п'ять годин на напівзатонулому поромі.

Помер 1 квітня 1852 у Тобольську. Похований у архієрейській церкві за містом.

Посилання[ред. | ред. код]