Ящірка живородна
| Живородна ящірка | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Живородна ящірка
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Zootoca vivipara (Lichtenstein, 1823)[1] | ||||||||||||||||||||||
 Поширення ящірки живородної | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Lacerta vivipara von Jacquin, 1787 | ||||||||||||||||||||||
|
Ящірка живородна (Zootoca vivipara) — вид ящірок з родини Справжні ящірки; єдиний представник роду Живородна ящірка (Zootoca). Інша назва «лісова ящірка».
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина коливається від 12 до 18 см. Вага — 2-5 гр. Молоді ящірки мають темно-коричневий або майже чорний колір. Дорослі мають світло-коричневе забарвлення з візерунком, який складається з темних вузьких смуг уздовж хребта, двох світлих смуг з боків спини та темних широких смуг з боків тулуба. По тілу розкидані дрібні темні плями. Черево у самців помаранчевого або цегляно-червоного кольору, а у самиць — білувато-сірого, жовтуватого або зеленуватого. Спостерігається статевий диморфізм — самиці більші за самців.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живородні ящірки мають здатність пристосовуватися до кліматичних і висотних умов. Висота проживання: від 0 до 3000 м. Полюбляє лісові та вологі місцини, болота, торфовища, галявини, чагарники. Зустрічається високо в горах на висоті 2500—3000 м. Часто ховається біля пнів, під корою, у норах гризунів. Якщо знаходиться на березі водоймища, може пірнути у воду й заритися в мул. Харчується комахами, павуками, молюсками, червами.
Від сплячки прокидається навесні. В Україні це відбувається в березні — на початку квітня.
У північній частині ареалу і на великій висоті це живородний плазун, у південній частині — яйцекладний. Статева зрілість наступає в 3 роки. Парування починається у квітні. Вагітність триває 30 днів. У більшості районів у липні — серпні самиця народжує 8—12 повністю сформованих молодих ящірок довжиною 3—4 см. На півночі Іспанії, сусідніх районах Франції, в Австрії, Італії та Словенії самиця відкладає від одного до 13 яєць.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає від Піренейського півострова, Британських островів, Скандинавії до р. Колими, о. Сахаліну, Шантарських островів, включаючи Китай і Японію. Це єдиний вид ящірок, знайдений в Ірландії. В Україні живе в Карпатах, Закарпатті та на Поліссі, частково в Західному Лісостепу, досить рідкісна.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Josef Friedrich Schmidtler; Wolfgang Böhme (2011). Synonymy and nomenclatural history of the Common or Viviparous Lizard, by this time: Zootoca vivipara (Lichtenstein, 1823). Bonn Zoological Bulletin 60 (2): 214–228.
Посилання[ред. | ред. код]
- Agasyan, A., Avci, A., Tuniyev, B., Crnobrnja Isailovic, J., Lymberakis, P., Andrén, Dan Cogalniceanu, C., Wilkinson, J., Ananjeva, N., Üzüm, N., Orlov, N., Podloucky, R., Tuniyev, S., Kaya, U., Böhme, W., Nettmann, H.K., Crnobrnja Isailovic, J., Joger, U., Cheylan, M., Pérez-Mellado, V., Borczyk, B., Sterijovski, B., Westerström, A. & Schmidt, B. 2010. Zootoca vivipara. The IUCN Red List of Threatened Species 2010: e.T61741A12552141. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2010-4.RLTS.T61741A12552141.en. Процитовано 1 листопада 2018.
- Day C. 2012. Zootoca vivipara. Animal Diversity Web
- http://www.izan.kiev.ua/term_com/herpet.htm
Джерела[ред. | ред. код]
- Куйбіда В. В., Гаврись Г. Г., Лопатинська В. В. Зоологія хребетних. Практикум: посібник з навчально-польової практики. — /Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена/. — Київ. Міленіум, 2007. — 210 с. — 1000 екз. — ISBN 978-966-8063-3
- Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. К., 1955; Фауна України, т. 7. К., 1959
- Heulin, B., Arrayago, M. J., and Bea, A. 1989. Experience d'hybridation entre les souches ovipare et vivipare du lezard Lacerta vivipara. Comp. Rend. Acad. Sci. Series 3 308: 341—346
| |||||||||||
|
