Яїр Лапід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яїр Лапід
івр. יאיר לפיד
Яїр Лапід
Яїр Лапід
15-й Прем'єр-міністр Ізраїлю
1 липня 2022 — 29 грудня 2022
Президент Іцхак Герцоґ
Попередник Нафталі Бенет
Наступник Беньямін Нетаньягу
Міністр закордонних справ Ізраїлю
13 червня 2021 — 29 грудня 2022
Прем'єр-міністр Нафталі Бенет
Попередник Ґабі Ешканазі
Наступник Елі Коен
Міністр фінансів Ізраїлю
15 березня 2013 — 2 грудня 2014
Попередник Юваль Штайніц
Наступник Німрод Сапір
Народився 5 листопада 1963(1963-11-05)[1][2][3] (60 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль[1]
Відомий як журналіст, письменник, політик, актор, телеведучий, редактор газети, кіноактор, публіцист
Місце роботи Єдіот Ахронот
Країна Ізраїль
Alma mater Вища школа Герцлія
Політична партія Еш Атід
Батько Йосеф Лапід
Мати Shulamit Lapidd
У шлюбі з Lihi Lapidd
yairlapid.org.il

Яїр Лапід (івр. יאיר לפיד‎; нар. 5 листопада 1963(19631105), Тель-Авів) — ізраїльський політик, журналіст, письменник, драматург і державний діяч. Прем'єр-міністр Ізраїлю з 1 липня до 29 грудня 2022 року, засновник і голова партії Єш Атід. Міністр закордонних справ Ізраїлю (2021—2022).

Ще під час перебування міністром закордонних справ підтримав Україну після російського вторгнення та продовжив це робити після того, як став прем'єр-міністром держави[джерело?].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Тель-Авіві в сім'ї уродженця Сербії письменника і журналіста угорського походження Йосефа (Томі) Лапіда (уроджений Томіслав Лампел) і уродженки Підмандатної Палестини письменниці-драматургині Шуламіт Лапід (дівоче Гіладі). Дитинство Лапіда минуло в Тель-Авіві та Лондоні.

Починав як військовий кореспондент. З 1988 р. працював репортером і колумністом почергово в двох найбільших ізраїльських газетах, «Єдіот Ахронот» і «Маарів». З 1994 р. постійно працював телеведучим. Автор семи книг прози. 2006 р. широкий резонанс отримала його п'єса «Правильний вік».

Одружений вдруге з журналісткою та письменницею Ліхі Лапід, з якою познайомився під час проходження резервіста служби в редакції армійської газети «Ба-Махане». Від цього шлюбу має сина і дочку. У Лапіда також є син від першого шлюбу.

Сестра Яїра Лапіда, Міхаль, загинула в автокатастрофі 1984 року.

У Лапіда немає шкільного атестата зрілості. 2011 року його прийняли в докторантуру в університеті імені Бар-Ілана на кафедрі культурології. Його взяли за «досягнення в сфері літератури і журналістики». Після скандалу, що спалахнув, Лапід призупинив здобуття вченого ступеня.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

8 січня 2012 Яір Лапід оголосив про звільнення з Другого каналу ІТВ для початку політичної кар'єри. 15 квітня 2012 стало відомо назву нової політичної партії Яіра Лапіда: «Єш Атід» («Є майбутнє»). 29 квітня Лапід подав офіційну заяву про реєстрацію партії.

На виборах до Кнесету 22 січня 2013 партія Лапіда здобула 19 місць зі 120 у парламенті, утворивши другу за величиною фракцію. Унаслідок цього 15 березня Лапід обійняв посаду міністра фінансів в коаліційному уряді Беньяміна Нетаньягу.

З 13 червня 2021 до 29 грудня 2022 року перебував на посаді міністра закордонних справ Ізраїлю в уряді, з 1 липня до 29 грудня 2022 року — Прем'єр-міністр Ізраїлю[4].

Опубліковані роботи[ред. | ред. код]

  • Двомісний Керівник: трилер (1989)
  • Тінь Йоава: дитяча книга (1992)
  • Гра Людини: роман (1993)
  • Ельба — Історія лицаря: дитяча книга (1998)
  • Шоста загадка: трилер (2001)
  • Стояли в ряд: збір газетних колонок (2005)
  • Друга жінка: трилер (2006)
  • Захід сонця у Москві: трилер (2007)
  • Спогади після моєї смерті: Роман (2010)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б חה"כ יאיר לפידКнесет.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Discogs — 2000.
  4. Уряд Ізраїлю очолив Яір Лапід. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 липня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]