Яґбе'у Сейон
| Ягбе'у Сейон амх. ይግባ ጽዮን | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 18 червня 1285 — 1294 | ||
| Попередник: | Єкуно Амлак | |
| Наступник: | Сенфа Аред IV | |
| Народження: | 13 століття | |
| Смерть: | 1294 | |
| Рід: | Соломонова династія | |
| Батько: | Єкуно Амлак | |
| Діти: | Saba Asgadd, Senfa Ared IVd, Qedma Asgadd, Hezba Asgadd і Jin Asgadd | |
Ягбе'у Сейон (тронне ім'я Саломон) — імператор Ефіопії з Соломонової династії.
Був співправителем свого батька, Єкуно Амлака, упродовж кількох останніх років його правління, а по його смерті став одноосібним правителем Ефіопії. Прагнув поліпшити стосунки свого царства з мусульманськими сусідами. Утім, подібно до батька, його спроби щодо надання особливих повноважень ефіопському патріарху були невдалими. У своєму листі єгипетського султана, датованому 1289 роком негус дорікав останньому, що той піклується про християн, натомість мав би опікуватись лише своїми мусульманськими підданими[1].
1288 року Сейон планував здійснити паломництво до Єрусалима, однак відрядив туди посланцем свого єпископа. Дорогою назад єпископа захопив султан Адалу, який змушував ефіопського патріарха навернутись в іслам. Коли йому це не вдалось, він зробив єпископу обрізання, перш ніж звільнити його. Негус виступив проти Адалу та, незважаючи на підтримку останнього з боку двох мусульманських правителів, султан зазнав поразки, а його столиця здалась переможцям[2].
Іншою визначною подією, що сталась за часів його правління, було повстання Йї'кебене, який намагався захопити імператорський трон[3].
Деякі історики вважають, що Ягбе'у Сейон заповідав синам правити після його смерті по черзі упродовж року кожному. Інші вважають, що його сини правили країною по черзі через династичну плутанину[4][5].
- ↑ The Travels Of Marco Polo (London, 1871), Книга 3, Глава 35
- ↑ Морко Поло, Подорожі, книга 3, глава 35
- ↑ Tadesse Tamrat, "Abbots of Dabra Hayq, " стор. 92
- ↑ Paul B. Henze, Layers of Time, A History of Ethiopia (New York: Palgrave, 2000), стор. 60
- ↑ Taddesse Tamrat, Church and State in Ethiopia (1270–1527) (Oxford: Clarendon Press, 1972), стор. 72