Я пам'ятаю мить чудову

Я пам'ятаю мить чудову...
рос. Я помню чудное мгновенье…
Жанр	вірш
Форма	вірш
Автор	Пушкін Олександр Сергійович
Мова	російська
Написано	1825
Опубліковано	1827
Країна	Російська імперія
Видання	«Северные цветы»
Переклад	перекладачі українською мовою -
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у  Вікіджерелах

Романс М. Глінки «Я мить чудову пам'ятаю»

«Я пам'ятаю мить чудову...» (1825) — ліричний вірш російського поета Олександра Пушкіна, написаний влітку 1825 році. Адресований Анні Керн, дружині коменданта Ризької фортеці, героя Вітчизняної війни 1812 року Єрмолая Федоровича Керна.

Історія створення

На початку 1819 року в Петербурзі в домі Оленіних Пушкін уперше познайомився з Анною Керн.Це була коротка зустріч на балу. Поет був зачарований її вродою. Через шість років, перебуваючи на засланні в Михайлівському, Пушкін знову побачив її. Анна, тепер уже мати двох дочок: Катерини й Анни, приїхала до своєї тітки П. О. Осипової у сусіднє село Тригорське.

У день її від'їзду на прощання поет передав Анні примірник другого розділу «Євгенія Онєгіна». Між нерозрізаних сторінок жінка побачила складений учетверо поштовий аркуш з віршем: «Я пам'ятаю мить чудову».

Невдовзі після цієї зустрічі Анна Керн передала присвячений їй вірш барону А. Дельвігу, який опублікував у петербурзькому літературному альманасі «Северные цветы» у 1827 році без зазначення адресата. Фактично вірш не має назви, друкується під заголовком «До ***».

Характеристика

Головна тема ліричного твору — тема кохання, яка завжди займала вагоме місце у творчості Олександра Пушкіна. Поет осмислює порожнечу свого життя між першою зустріччю з героїнею послання і теперішнім. «Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий». Автор пригадує заслання на південь, пригнічений настрій чергового заслання у родовий маєток Михайлівське. Нова зустріч з героїнею творить диво. Кохання приносить воскресіння душі, повертає радість творчості.

Пушкін створив ідеальний образ ліричної героїні. Вона є втіленням вічної жіночності. Рефрен «Як осяйне видіння раю, Як геній чистої краси» поєднує дві частини життя героя. Без коханої його життя нічого не варте. Нова зустріч пробуджує душу героя: «І серце б'ється знов огнисте, В моїй душі воскресли знов І божество, й натхнення чисте, Й життя, і сльози, і любов»

Вірш написаний чотиристопним ямбом. Створити зразок любовної лірики Пушкіну допомагають яскраві епітети («мить чудова», «осяйне видіння», «геній чистої краси»). Метафор небагато, але вони афористичні: «Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий». Метонімія: «Моїм очам з'явилась ти» Градація: «І божество, й натхнення чисте, Й життя, і сльози, і любов». Останнє слово «любов» — вершина почуттів і думок, почуття, яке повністю захоплює героя.

Вірш у музиці

Вірш побудований на музичних варіаціях образів-мотивів: мить чудова - геній чистої краси- божество - натхнення. Твір звучить, як музика. У 1840 році композитор Михайло Глінка написав на вірш Пушкіна романс. Він присвятив його своїй коханій, доньці Анни Керн — Катерині Керн.

Переклади українською

• Володимир Сосюра,
• Юрій Отрошенко

Посилання

• «Пам'ятаю мить чудову»

Джерела

• https://naurok.com.ua/urok-lyubovna-lirika-o-s-pushkina-88160.html
• Зарубіжна література: Підручник для 9 класу. — Ковбасенко Ю. І. — К., Грамота, 2009
• Зарубіжна література: Підручник для 9 класу. — Звиняцьковський Володимир. — К.:Генеза, 2004. -352 с.
• Майман Е.А.Пушкин. Жизнь и творчество. -М., Наука,1982