В'язень сумління

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В'язень сумління (англ. prisoner of conscience) — особа, яку переслідують і часто ув'язнюють за мирне висловлювання своїх політичних поглядів. Цей термін був введений в обіг на початку 1960-х засновником організації Міжнародна амністія британським юристом і правозахисником Пітером Бененсоном[en].

Першим в'язнем сумління в 1962 р. був названий празький архієпископ Йозеф Беран, який провів 14 років у в'язниці (1949–1963 рр.) за проповідь, що засуджувала комуністичний лад в Чехословаччині. Одним з перших радянських в'язнів сумління в 1962 році був визнаний греко-католицький священик зі Львова Йосип Сліпий, який провів в таборах 18 років і був висланий з СРСР в 1963 році. У 1965 р. він був призначений кардиналом і головою Української греко-католицької церкви.

Найвідомішими в'язнями сумління в Україні були: Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Михайло та Богдан Горині.[1] Під час акцій протесту проти президента Кучми у 2004 р. декілька українських активістів, зокрема членів молодіжної організації «Пора» були визнані також в'язнями сумління.[2] У 2010 році статус в'язнів сумління отримали громадянські активісти Денис Чернега та Андрій Єварницкий, які були ув'язнені за участь в акціях протесту проти вирубки парку ім. Горького, м. Харків.[3]

На теренах колишнього СРСР декілька членів білоруського опозиційного руху, зокрема Дмитро Дашкевич, Едуард Лобов та Павло Северинець були теж проголошені «Міжнародною амністією» в'язнями сумління. У 2009 році статус в'язня сумління двох країн (України і Білорусі) отримав білоруський громадський активіст Ігор Коктиш.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лицарі сумління. Хрещатик. 2007-10-1. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 28 жовтня 2012. 
  2. В Україні знову з'явилися в'язні сумління - Amnesty International. Українська Правда. 17 жовтня 2004. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 28 жовтня 2010. 
  3. У Харкові з'явилися "в'язні совісті". Українська Правда. 19 червня 2010. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 березня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]