Генерал-директор 3-го рангу
Генерал-директор 3-го рангу (лат. generalis — «загальний», «спільний»; і від лат. dirigo, фр. directeur «спрямовую, керую») .— «здібність», «винахідливість»; і лат. major, — «старший») — персональне звання вищого начальницького складу в Народному комісаріаті шляхів сполучення в 1943–1954. Перше звання вищого начальницького складу.
Генерал-директор 3-го рангу був вище за рангом ніж директор-полковник і нижче за генерал-директора 2-го рангу.
Історія[ред. | ред. код]
Наказом № 711Ц від 13 вересня 1943 року для працівників залізничного транспорту (НКШС) введено персональні звання. Працівників було поділено на склади: рядовий, молодший, середній, старший та вищий начальницький.
До звання додавалося уточнення згідно зі спеціальністю працівника: руху, тяги, шляхів та будівництва, зв'язку та адміністративної служби.
12 червня 1954 року було видано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про скасування персональних звань і відзнак для працівників цивільних міністерств і відомств».
Знаки розрізнення[ред. | ред. код]
Погони вищого начальницького складу зі срібним «генеральським зигзагом». Ґудзики у верхній частині погона золочені з гербом СРСР. Для позначення служби, до якої відносився працівник, у верхній частині погона розміщувалася металева оксидована емблема. Звання позначалося на погонах п'ятипроменевими 20 мм зірочками (від одної до чотирьох). Генерал-директор 3-го рангу мав на погонах по одній зірочці.
Див. також[ред. | ред. код]
Знаки розрізнення залізничників
Джерела[ред. | ред. код]
- Приказ Народного комиссариата путей сообщений № 711Ц 13 сентября 1943 г. О выполнении Указа президиума Верховного Совета СССР от 4 сентября 1943 г. «О введении персональных званий и новых знаков различия для личного состава железнодорожного транспорта» [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мурашев Г.А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) —ISBN 5-89173-148-7 (рос.)