Ґабріель Сундукян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґабріель Сундукян
Gabriel Sundukyan.jpg
Народився 11 липня 1825(1825-07-11)
Тифліс, Грузинська губернія, Російська імперія[1]
Помер 29 березня 1912(1912-03-29) (86 років)
Тифліс, Російська імперія
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність вірменин
Місце проживання Дербент
Тбілісі
Діяльність письменник, драматург
Alma mater Q3652444?, Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1850) і Нерсісянська школа
Знання мов вірменська
Заклад Нерсісянська школа
Magnum opus Пепоd
Діти Tina Arminina-Sundukyand
IMDb ID 1597729

Ґабріе́ль Сундукя́н (11 липня 1825, Тифліс29 березня 1912, там же) — вірменський письменник, драматург. Один із засновників критичного реалізму у вірменській літературі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Тифлісі в багатій купецькій сім'ї.

  • 18461850 — навчання на східному відділенні історико-філологічного факультету Петербурзького університету, отримав ступінь кандидата східних мов і призначення на посаду перекладача в канцелярію кавказького намісника
  • 18501853 — працював перекладачем при канцелярії намісника Кавказу, потім начальником господарського відділу Кавказького управління доріг в Тифлісі.
  • 18531858 — за передові погляди звільнений зі служби і засланий в м Дербент
  • 1858—повернувся до Тифлісу

Все життя перебував на державній службі, дослужившись до генеральського чину (дійсний статський радник).

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Літературно-суспільну діяльність почав у 1860-і роки.

До виходу Сундукяна на літературне поприще основними авторами театральних п'єс були Карінян, М. Патканян, Пухікян, Е. Тер-Григорян, але їхні п'єси не стали основою зростання і розквіту вірменського театру. Сундукян став одним із організаторів вірменського театру, з яким тісно пов'язана вся його літературна діяльність. І один із зачинателів критичного реалізму у вірменській літературі.

У реалістичних п'єсах показані гострі соціальні конфлікти. Його п'єси ознаменували цілий період в історії вірменської драматургії. Сундукян відображав сучасне йому життя, стверджуючи перемогу реалізму. Він вивів жанр комедії з рамок побутового водевілю і підняв його до рівня соціальних узагальнень. Сундукян показав процес обуржуазнення вірменської громади, загострення соціальних суперечностей. Реалізм і демократизм Сундукяна знайшли яскраве вираження в п'єсі «Пепо», де створений образ героя з народу.

У прозі Сундукяна найбільш значна повість «Варенькін вечір» (1877), «Бесіди Амала» і «Бесіди Адіда», написані в жанрі публіцистичного фейлетону. П'єси Сундукяна перекладені багатьма мовами світу.

Неперевершений майстер художнього слова, будує блискучий, легкий сценічний діалог. Безліч фраз з його п'єс увійшли в життя, стали крилатими виразами.

Драматургія Сундукяна стала школою для багатьох вірменських акторів: Г.Чмшкян, М.Амрікяна , Г.Тер-Давтяна, Вардуі , М.Аваляна , П. Адамяна, а згодом О. Гулазяна , Асмік, А.Аветисян, Г.Габрієляна і багатьох інших.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

П'ятеро дітей. Три дочки — Ніна, Тіна і Катерина. Сини — Микита і Георгій. Нащадки Микити живуть в Росії (Москва) та США.

Дочка — Армініна — Сундукян Тіна (Тінатін) Гаврилівна (18871970) — актриса і суфлер Малого Театру з 1906 по 1960 рр.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Нічне чхання — до добра», або «Чхнути на ніч — до добра» (постановка 1863, вид. 1866) — п'єса
  • «Переполох», або «Скандал» («Хатабала», 1866, вид. 1 881) — п'єса
  • «Оскал Петрович на тому світі» (1866, вид. 1899) — п'єса
  • «Інші, або Новий Діоген» (1869, вид. 1907) — п'єса
  • «Ще одна жертва» (1870, вид. 1894) — п'єса
  • «Пепо» (прем'єра 30 квітня 1871, вид. 1876) — п'єса
  • «Розорених вогнище» (1873, вид. 1883) — п'єса
  • «Варенькін вечір» (1877) — повість
  • «Подружжя» (1888, вид. 1893 ) — п'єса
  • «Банний вузол» (1907) — п'єса
  • «Любов і свобода» (1909, вид. 1910) — п'єса
  • «Заповіт» (1912) — п'єса
  • «Бесіди Амала» (1912) — публіцистичний фейлетон
  • «Бесіди Адіда» (1912) — публіцистичний фейлетон
  • У російській перекладі:
    • Вибране. (Вступна стаття Арутюняна Сундукяна) (Москва, 1953)
    • «Пепо», Переклад В. втрачає, «Збірник вірменської літератури», під ред. М. Горького, изд. «Парус», Петербург, 1916

Примітки[ред. | ред. код]