Ґабрієль Форе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габріель Форе
фр. Gabriel Urbain Fauré[1]
Зображення
Основна інформація
Дата народження 12 травня 1845(1845-05-12)
Місце народження Пам'є, Франція
Дата смерті 4 листопада 1924(1924-11-04) (79 років)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання Пассі (кладовище)[2]
Роки активності з 1861
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Професія композитор, педагог
Освіта Niedermeyer school in Parisd
Вчителі Каміль Сен-Санс[3] і Gustave Lefèvred
Відомі учні Моріс Жозеф Равель[4], Шарль Кьокленd, Джордже Енеску, Надія Буланже, Émile Vuillermozd, Louis Aubertd, Gretchen Osgood Warrend, Lucien Garband, Raoul Laparrad, Еміль Жак-Далькроз, Альфредо Казелла, Emil Freyd і Лілі Буланже
Жанри опера, Музика епохи романтизму[5][6] і класична музика
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону командор ордена Почесного легіону офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Почесного легіону

Q62096450? (березень 1909)

CMNS: Файли у Вікісховищі

Ґабрієль Урбен Форе (фр. Gabriel Urbain Fauré; 12 травня 1845 — 4 листопада 1924) — французький композитор та педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У дев'ятирічному віці почав учитися у школи при Інституті церковної музики, очолюваному Луї Нідермеєром, в якому готували органістів і хормайстерів для потреб католицької церкви; серед вчителів Форе в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс. Пізніше Форе деякий час викладав там же.

У 1870 році з початком Франко-прусської війни Форе був покликаний в армію і брав участь в обороні Парижа. Потім разом з Інститутом церковної музики (Школою Нідермеєра) Форе поїхав до Швейцарії. Повернувшись після придушення Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормайстера в церкві Сен-Сюльпіс, а в 1874 році перейшов на роботу в церкву святої Магдалини (Париж), де був помічником Сен-Санса; в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі.

Після кількарічного невдалого роману з Маріанною Віардо Форі в 1883 році одружився з Марі Фремо, дочці скульптора Е. Фремо. У них народилося двоє синів, з яких старший, Емманюєль, став відомим фахівцем із біології моря, а молодший, Філіп — відомим письменником.

У 1898 році Форе відвідав Лондон, де диригував своєю музикою до п'єси Моріса Метерлінка «Пеллеас і Мелісанда» у виставі, поставленій Форбс-Робертсоном. В 1896 році Форе став професором композиції в Паризькій консерваторії (після Жуля Массне), а в 1905 році — її директором. Серед учнів Ґабрієля Форе — Моріс Равель, Л. Обер, Ф. Шмітт, Ш. Кьоклен, Ж. Роже-Дюкас, Джордже Енеску, Надія Буланже.

Під кінець життя Форе втратив слух; він пішов із посади директора в 1920 році й жив на скромну пенсію, присвятивши себе винятково композиції.

Творчість[ред. | ред. код]

Творча спадщина Форе включає:

опери

  • «Прометей» (Prométhée, опера в трьох діях: Tragédie lyrique, fp. 1900)
  • «Пенелопа» (Pénélope, опера в трьох діях: Poème lyrique, fp. 1913)

для оркестру

  • сюїта «Маски і Бергамаски», Op. 112;
  • сюїта «Пеллеас і Мелізанда», Op. 80
  • Балада для фортепіано з оркестром, Op.19
  • Фантазія для фортепіано з оркестром Op.111,

для хору

  • Cantique de Jean Racine, Op. 11 (1865)
  • Les Djinns, Op. 12 (1875) — na podstawie wiersza Victora Hugo
  • La Naissance de Vénus, Op. 29
  • Реквієм d-moll, Op. 48 (1877, оркестрований в 1899)
  • Ave verum corpus, Op. 65 No. 1
  • Ave Maria, Op. 67

камерні твори

  • 2 фортепіанних квартети, Op. 15 і 45
  • Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано,
  • твори для скрипки й фортепіано (2 сонати, елегія, серенада, романс),

фортепіанні твори

  • 13 ноктюрнів,
  • 6 прелюдій,
  • 13 баркарол,
  • 6 експромтів,
  • 4 вальси-каприси.

вокальна музика

  • романси на вірші відомих французьких поетів (П. Верлен, Т. Готьє, В. Гюґо, Ш. Л. де Ліль, В. де Ліль-Адан).

Див. також[ред. | ред. код]

  • 8685 Форе — астероїд, названий на честь композитора[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]