Ґавіно Ґабріель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґавіно Ґабріель
Основна інформація
Дата народження 15 серпня 1881(1881-08-15)
Місце народження Темпіо-Паузанія, Провінція Сассарі, Сардинія, Італія
Дата смерті 28 листопада 1980(1980-11-28) (99 років)
Місце смерті Рим, Провінція Рим, Лаціо, Італія
Країна Італія
Професія композитор і музикознавець[d]
commons: Файли у Вікісховищі

Ґавіно Ґабріель (італ. Gavino Gabriel; нар. 15 серпня 1881(18810815), Темпіо-Паузанія, провінція Ольбія-Темпіо, Сардиніяпом. 28 листопада 1980, Рим) — італійський музикознавець, композитор, публіцист.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив ліцей у Кальярі. Отримавши 1905 року ступінь з літератури в Пізанському університеті, наступного року переїхав до Флоренції. Публікував статті про народну музику, 1910 року відвідав Лондон з лекцією-концертом фольк-музики. Між 1913 і 1914 презентував ліричну оперу «Юра». Листувався з драматургом і поетом Габріеле д'Аннунціо.

У 1922—1925 роках працює в Мілані, вивчає та популяризує нові способи відтворення звуку, виступає з лекціями та демонстраціями за сприяння міністра освіти Джованні Джентіле. Плодом цих років було видання власних методичних матеріялів для шкіл («Grammofono», Мілан, 1922), які потім використовували в навчанні.

Від 1922 року товаришував із Умберто Джордано, разом із ним на замовлення Беніто Муссоліні написав «Гімн десятиліття» (1932). 1928 року у Кальярі поставив оперу «Юра». 1932 року призначений директором інституції Discoteca di Stato, яка мала на меті збирати звукозаписи та інтерв'ю з голосами видатних італійців. 1936 року запрошений долучитись до редагування часопису «Asmara La Nuova Eritrea» в Еритреї. Ґабріель залишався там до 1953 року, працював консультантом і перекладачем, вивчив кілька африканських мов. Організував радіостанцію, яку знищено під час бомбардувань 1941 р. Того ж року почав співпрацювати з британською адміністрацією в Еритреї.

1953 року повернувся до Італії, де продовжив культурно-освітню діяльність із дослідження та запису музичного фольклору. Як композитор опублікував «Твори для фортепіано» (1952) і «Триптих для фортепіано» (1952).

Посилання[ред.ред. код]