Ґалаґани (місцевість)
| Ґалаґани Київ | ||||
 Вулиця Ґалаґанівська | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°27′15″ пн. ш. 30°23′55″ сх. д. / 50.45417° пн. ш. 30.39861° сх. д.Координати: 50°27′15″ пн. ш. 30°23′55″ сх. д. / 50.45417° пн. ш. 30.39861° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Святошинський | |||
| Адмінодиниця | Святошинський район | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен |
 «Берестейська» «Нивки» «Святошин» | |||
| Залізнична інфраструктура | Святошин, з. п. Рубежівський | |||
| Карта | ||||
  Ґалаґани Ґалаґани (Київ) | ||||
 Ґалаґани у Вікісховищі | ||||
Ґалаґани́ — історична місцевість у Святошинському районі міста Києва. Розташована між Берестейським проспектом, вулицями Дружківською, Авіаконструктора Петра Балабуєва та залізницею.
Виникла як хутір у XIX столітті. Згідно з поширеною думкою, назва поселення виникла за прізвищем його власників, поміщиків Ґалаґанів. Один з них, відомий громадський діяч Григорій Ґалаґан, 1871 року заснував на свої кошти навчальний заклад — Колегію Павла Ґалаґана (містилася в приміщенні теперішнього Музею літератури України, нині — вулиця Богдана Хмельницького, 11).
За іншою версією, поселення виникло 1836 року як хутір, заснований вихідцями з села Біличі (де й донині існує куток під назвою Ґалаґани[1]) братами Ґалаґанами — солдатами лісової охорони Київського лісництва. Лісова охорона існувала до 1871 року, надалі на частині місцевості розташовано Рубежівську колонію для неповнолітніх правопорушників[2]. 1893 року у цій місцині було споруджено церкву Святого Олександра Невського (існувала до середини 1930-х років), в 1910-х роках виникли промислові підприємства, одне з яких у майбутньому отримало назву АТ «АТЕК» (колишній завод «Червоний екскаватор»). У 1930-ті роки було збудовано Верстатозавод і сформовано робітниче селище.
З 1923 року — у межах Києва. Сучасна забудова — з 1940-х років.
Див. також[ред. | ред. код]
-
Руїни підприємства ПрАТ «АТЕК» у 2021
-
Фонтан на Ґалаґанах
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20080410031539/http://www.ukrmap.com.ua/index.php?name=Maps&s_op=viewmapsdetails&id=27 Архівовано 10 квітня 2008 у Wayback Machine.] Онлайн-карта Києва. Масштаб 1:10 000.] — К.: ДНВП «Картографія», 2011.
- ↑ Місто Київ. Схематичний план / Склад. Арх.-План. Управою Київської Міськради. — 1:25 000. — Харків, 1935. // Сайт «Памяти киевских трамваев» (рос.). Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 7 березня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Галаганы. Непарадный Сталианс. Малоэтажная городская архитектура СССР.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
