Ґальський муніципалітет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґальський муніципалітетПортал:Грузія
გალის მუნიციპალიტეტი
galis municipʼalitʼetʼi
AB-gali-ka.svg
Gali.png

На мапі країни

 
Адмінцентр Ґалі
Мхаре Абхазька Автономна Республіка
Площа 1,003 км²
Населення 30 356 (2011)
 
OpenStreetMap r2027327  ·R
AbkhaziaGeorgiaGali.png

На мапі краю

Ґальський муніципалітет — адміністративна одиниця Абхазької Автономної Республіки, Грузія. Адміністративний центр — Ґалі. Територія муніципалітету контролюється самопроголошеною невизнаною Республікою Абхазія. Згідно із законодавством Грузії, ці території визнаються окупованими Росією[1].

Географія[ред. | ред. код]

Ґальський муніципалітет розташований на річці Ерісцкалі (Ерцкар) (притока Окума) Колхидської низовини. На території муніципалітету знаходиться Інґурська ГЕС, яка хоча й частково зруйнована, все ж є єдиним джерелом ‎електроенергії для самопроголошеної не признаної Республіки Абхазія. За радянських часів на річці Інґурі був побудований каскад станцій — перепадні ГЕС, частина яких знаходиться в Грузії, частина в Абхазії[2]. Річка Інґурі вважається лінією поділу між Грузією та самопроголошеною не признаною Республікою Абхазія.

Дістатися в муніципалітет можна тільки по автодорозі, так як залізниця після грузино-абхазького конфлікту була розібрана.

Історія[ред. | ред. код]

До 1917 року територія Ґальського муніципалітету входила до складу Сухумського округу Кутаїської губернії. У 1921 році був створений Самурзаканський район, який у 1939 році був перейменований у Ґальський район. У 1995 році сепаратистська абхазька влада передали північну частину Ґальського району колишньої Абхазької АРСР до складу Очамчирського і Ткварчельському районів.

Населення[ред. | ред. код]

Населення муніципалітету станом на 2011 рік становить 30 356 осіб. Населення району в 2003 році становило 29 287 осіб.

У 1989 році населення муніципалітету становило 79 688 осіб[3].

Грузини Абхази Вірмени Греки Росіяни Українці Осетини
74.712 (93,8 %) 627 (0,8 %) 530 (0,7 %) 224 (0,3 %) 2.480 (3,1 %) 600 (0,8 %) 73 (0,1 %)

На негативну динаміку чисельності населення, насамперед, вплинув збройний конфлікт на початку 1990-их років, коли з Абхазії масово виїжджали грузини.

Національний склад[ред. | ред. код]

Ґальський муніципалітет населений грузинами. Національний склад станом на 2003 рік[3]:

Грузини Абхази Вірмени Греки Росіяни Українці Осетини
98,7 % 0,4 % 0,1 % 0,1 % 0,5 % 0,1 % 0,1 %

Етнічні чистки грузинів[ред. | ред. код]

Після падіння Сухумі, під час грузино-абхазького конфлікту, Ґальський муніципалітет був єдиною місцевістю в Абхазії, яка зберегла велике етнічно грузинське населення. Етнічний склад Ґальського району відрізнявся від решти Абхазії. Район здебільшого населяли етнічні грузини і він ніколи під час конфліікту не перебував у зоні будь-яких воєнних дій[4]. На початку 1994 року абхазькі сепаратисти, зіткнувшись із реальністю великої етнічної грузинської присутності у межах Абхазії, продовжили політику етнічної чистки і насильницького вигнання етнічних грузинів.[5] Спостерігачі ООН стали свідками того, як розгорталися події 1994 року.[6] З 8 по 13 лютого абхазьке сепаратистське ополчення і їхні союзники напали на села та інші населені пункти Гальського району, та чинили вбивства і зґвалтування, знищували будинки (в результаті було зруйновано близько 4200 будинків).[7] Попри присутність російських миротворчих сил від СНД у 1995—1996 роках тривали різанина і масові вбивства етнічних грузинів, що призвело до 450 смертей і тисяч вимушених переселенців, які ринулися в східному напрямку[7].

З 1994 по 1998 рік близько 60 000 грузинських біженців стихійно повернулися на територію Ґальського муніципалітету, але десятки тисяч змушені були знову переселятися, коли в 1998 році в Ґальському муніципалітеті поновилися бойові дії. І все ж таки, з 1998 року в Ґальський муніципалітет повернулися від 40 до 60 тис. біженців, включаючи осіб, які щодня їздять на роботу і назад через лінію припинення вогню, та сезонних робітників, що мігрують відповідно до сільськогосподарських циклів.[8] Ситуація з правами людини в населених грузинами місцевостях Ґальського муніципалітету залишається нестійкою. ООН та інші міжнародні організації досі безуспішно закликають абхазькі фактичні органи влади «утримуватися від вжиття заходів, несумісних із правом на повернення і з міжнародними нормами у галузі прав людини, такими як дискримінаційне законодавство … [та] співпрацювати при створенні постійного міжнародного бюро з прав людини в Ґалі і допускати цивільну поліцію ООН без подальшого зволікання».[9]

Освіта[ред. | ред. код]

Відбувається витіснення грузинської мови з освіти, при тому, що грузини становлять 98,7 % населення окупованого муніципалітету. Спочатку було зведено до мінімуму викладання грузинської мови та літератури, надавши грузинській мові статус іноземної. У 2014 році сепаратистська адміністрація президента Абхазії прийняла рішення, з 1 вересня 2015 року заборонити викладання грузинкою мовою у 11 грузинських школах Ґальського муніципалітету. Всі предмети викладаються російською мовою за підручниками, виданими в Москві[10].

Інґурська ГЕС[ред. | ред. код]

Інґурська ГЕС є найбільшою на Кавказі, побудована в 1978 році. Висота греблі 271,5 метри, і за цим параметром вона займає 4-е місце у світі. ГЕС являє собою гребле-дериваційну гідроелектростанціюі. Потужність ГЕС —– 1300 МВт, середньорічний видобуток енергії – 4430 млн.кВт/год. У будівлі ГЕС встановлено п'ять гідроагрегатів з вертикальними радіально-осьовими турбінами. Турбіни приводять в дію гідрогенератори потужністю по 260 МВт. Напірні споруди ГЕС утворюють Джаварське (Інґурське) водосховище з обсягом у 1110 млн.м³ та корисним об'ємом 676 млн.м³. Станція експлуатується спільно Грузією та самопроголошеною Республікою Абхазією[11]. У 1992 році між грузинською та абхазькою сторонами була досягнута домовленість про розподіл вироблення електроенергії з Інґурської ГЕС в пропорції 60 % (Грузія) і 40 % (Абхазія)[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. კანონი ოკუპირებული ტერიტორიების შესახებ
  2. а б Як Грузія та Абхазія ділять Інгурську ГЕС
  3. а б Населення Абхазії(рос.)
  4. S.Chervonnaia.Chervonnaia, Svetlana Mikhailovna. Conflict in the Caucasus: Georgia, Abkhazia, and the Russian Shadow. Gothic Image Publications, 1994
  5. Briefing on Current Situation in Georgia and Implications for U.S. Policy, Commission on Security and Cooperation in Europe, October 25, 1993
  6. Report of the UN Secretary General on the situation in Abkhazia, Georgia, October 12, 1994
  7. а б S State Department, Country Reports on Human Rights Practices for 1993, February 1994
  8. UN High Commissioner for refugees. Background note on the Protection of Asylum Seekers and Refugees in Georgia remaining outside Georgia, cached version
  9. Report of the Representative of the Secretary-General on the human rights of internally displaced persons — Mission to Georgia Архівовано 23 грудень 2006 у Wayback Machine.. United Nations: 2006.
  10. Ні сучасну російську ГУЛАГ в Грузії!(рос.)
  11. Заморожене повернення