Ґамаль Абдель Насер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґамаль Абдель Насер
араб. جمال عبد الناصر
Ґамаль Абдель Насер
Прапор
2-й Президент Єгипту
14 листопада 1954 — 28 вересня 1970 року
Попередник: Мухаммед Наґіб
Наступник: Анвар Садат
Прапор
57-й Прем'єр-міністр Єгипту
25 лютого — 8 березня 1954 року
Попередник: Мухаммед Наґіб
Наступник: Мухаммед Наґіб
Прапор
59-й Прем'єр-міністр Єгипту
18 квітня 1954 — 29 вересня 1962 року
Попередник: Мухаммед Наґіб
Наступник: Алі Сабрі
Прапор
63-й Прем'єр-міністр Єгипту
19 червня 1967 — 28 вересня 1970 року
Попередник: Мухаммед Сідкі Сулейман
Наступник: Махмуд Фавзі
2-й Генеральний секретар Руху неприєднання
5 жовтня 1964 — 8 вересня 1970 року
Попередник: Йосип Броз Тіто
Наступник: Кеннет Каунда
 
Партія: Арабський соціалістичний союз
Освіта: Єгипетська військова академія
Віросповідання: Іслам сунітського спрямування
Народження: 15 січня 1918(1918-01-15)
Александрія, Султанат Єгипет
Смерть: 28 вересня 1970(1970-09-28) (52 роки)
Каїр, Об'єднана Арабська Республіка
Батько: Абдель Насер Хусейн
Мати: Фахіма Хамад
Дружина: Тахія Казем
Діти: сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід
дочки: Хода й Мона
 
Військова служба
Звання: Turco-Egyptian ka'im makam.gif полковник (бекбаші)
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Великий хрест ордена Білої троянди Орден Леніна
Медаль «Золота Зірка»

Ґама́ль Абде́ль На́сер (араб. جمال عبد الناصر‎, Джамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918, Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії (Єгипет). Батько — поштовий службовець.

Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).

У 1935 закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.

У 1937 вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.

В 1944 одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.

Учасник арабо-ізраїльської війни 1948–1949, був поранений. У 19491952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).

Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.

26 липня 1952 була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.

Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мохамед Наджиб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.

23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.

У 1954-56 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.

З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).

З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.

Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі в результаті інфаркту.

Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).

Почесні звання, титули, нагороди[ред.ред. код]

Герой Радянського Союзу[ред.ред. код]

За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[1][2] а у 1950-ті роки у нього в якості радникків працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[3] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[4] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:[5]

«Живе в пісках і жре від пуза напівфашист, напівесер, Герой Радянського Союзу, Гамаль Абдель на всіх Насер.»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]