Гаук Олександр Васильович
| Гаук Олександр Васильович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 (15) серпня 1893[1][2] |
| Місце народження | Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[3] |
| Дата смерті | 30 березня 1963[3][2][4] (69 років) |
| Місце смерті | Москва, СРСР[3] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Професії | диригент, композитор, викладач університету |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Блуменфельд Фелікс Михайлович, Глазунов Олександр Костянтинович і Черепнін Микола Миколайовичd |
| Відомі учні | Gennady Cherkasovd, Свєтланов Євген Федорович, Мелік-Пашаєв Олександр Шамільович, Мравінський Євген Олександрович і Симеонов Костянтин Арсенович |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Нагороди |
 |
Олекса́ндр Васи́льович Га́ук (рос. Александр Васильевич Гаук, нар. 3 (15) серпня 1893 — пом. 30 березня 1963) — радянський диригент та композитор, народний артист РРФСР (1954).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Одесі. Освіту отримав в Петроградській консерваторії як диригент і композитор. 1917 став диригентом Петроградського театру музичної драми, з 1923 по 1931 працював в Ленінградському театрі опери та балету (диригував в основному балетними виставами). У 1930—1934 очолював симфонічний оркестр Ленінградської філармонії, а в 1936 став першим головним диригентом щойно створеного Державного академічного симфонічного оркестру СРСР і керував ним до 1941 а, нарешті, в 1953—1963 роках керував Великим симфонічним оркестром Держтелерадіо СРСР.
Гаук вів активну педагогічну діяльність, викладав у Ленінградській (1927—1933 і 1946—1948), Тбіліській (1941—1943), Московській (1939—1963, з 1948 — професор) консерваторіях, серед його учнів — Євген Мравінський, Олександр Мелік-Пашаєв, Костянтин Симеонов, Євген Свєтланов. Помер у Москві.
Творчість[ред. | ред. код]
Гаук володів гарним почуттям оркестрового ансамблю і стилю твору. Під його орудою звучали твори Хачатуряна, Мясковського, Шапоріна, Шостаковича та інших сучасних композиторів (багато з яких були виконані вперше), поряд із класичним репертуаром (творами Генделя, Й. С. Баха, Берліоза). 13 листопада 1945 саме Гаук продиригував відновленою Першої симфонією Рахманінова, що не виконувалася до того протягом майже 50 років. Виступав з гастролями в різних країнах. У 1954 році йому було присвоєно звання Народного артиста РРФСР.
Гаук є автором ряду оригінальних творів: симфонії, концертів для фортепіано та для арфи з оркестром, фортепіанних і камерних творів, оркестровок творів Чайковського та Мусоргського (у тому числі незакінченої опери останнього «Одруження»). У 1975 роки було опубліковано видання «Мемуари, вибрані статті, спогади сучасників Олександра Гаука».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #13196688X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Гаук Александр Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ SNAC — 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Памяти А. В. Гаука — Советская музыка, 1963, № 9
- А. В. Гаук. Мемуары, избранные статьи, воспоминания современников. М., 1975
- Олександр Гаук на belcanto.ru [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.]
|
