Ґвіневера
Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2012) |
Ґвіневера | |
---|---|
![]() | |
Діяльність | письменниця |
Посада | королева-консорт |
Батько | Лодеґранс |
Брати, сестри | Gwenhwyfachd |
У шлюбі з | Король Артур |

Ґвіневера (англ. Guinevere) — напівлегендарна королева Англії, персонажка артуріанського циклу, один із перших і еталонних образів Прекрасної дами в середньовічній куртуазній літературі. Стосунки Ґвіневри, дружини короля Артура, і Ланселота, одного з лицарів Круглого столу — хрестоматійний приклад куртуазної любові в європейській середньовічній літературі.
На честь персонажки названо астероїд 2483 Ґвіневера.
Ім'я[ред. | ред. код]
Варіанти її імені численні — Ґвіневра, Ґвіневера, Ґіневру, Ґвінівер, Ґвіневір, Ґіновер, Ґуіневра, Ґіньевра, Ґуанамара (лат.), Гвенхуівар (валійською), Ґвеніфар, Ґеньевр (фр.), Джиневра (іт.), Квеннувар, Кунневаре (нім.).
Ім'я Guinevere може бути епітетом — у валійській традиції воно виглядає як Gwenhwyfar, що може перекладатися як «Біла фея» або «Білий дух» (протокельтск .Uindā Seibrā, бритською vino-hibirā). Понад те, ім'я може походити від Gwenhwy-mawr («Ґвенві Велика»), на відміну від персонажа на ім'я Gwenhwy-fach («Ґвенві Мала»), яка фігурує у валійській літературі як сестра попередньої (але ця етимологія не надто правдоподібна).
Гальфрід Монмутський вживає латинське написання імені Ґвіневри — Guanhumara.
Життєпис[ред. | ред. код]

Шлюб[ред. | ред. код]
Артур одружився із Ґвіневрою незабаром після сходження на престол або з метою політичного союзу з її батьком Лодегрансом, королем Камеліарду, або ж, згідно з іншим текстом, зустрівши її під час одного зі своїх квестів і полюбивши без пам'яті. Причому Мерлін рішуче не радив йому брати цей шлюб.
Згідно з другою версією, Артур взяв у Мерліна чарівний ковпак, надівши який, він виглядав простим непрезентабельним віланом, і поступив садівником у замок батька Ґвіневри. Але періодично він ходив без маскування. Дівчина з'ясувала, що загадковий лицар, що з'являється в її володіннях, це «садівник», і закохалася. Через деякий час цей невідомий лицар урятував замок від ворогів, а потім виявилось, що це король. Було призначене весілля.
Королева Гвіневра принесла в посаг Артурові круглий стіл із темного дуба, за який, за переказами, могло сісти до 150 лицарів.
Стосунки із Ланселотом[ред. | ред. код]
Цнотливий варіант легенди говорить, що Ланселот обрав Ґвіневру своєю дамою серця. Він здійснював заради неї подвиги і не дивився на інших жінок, хоча багато хто, в тому числі фея Морґана, домагалися його любові. Він оберігав її під час відсутності Артура і завжди був готовий із мечем у руках захистити її честь і добру славу (зокрема, історію порятунку викраденої королеви від сера Мелеаганта покладено в основу «Лицаря воза» Кретьєна де Труа).
Інший варіант легенди не такий однозначний. Наприклад, єдиний зв'язок Ланселота із жінкою, оголошений на публіку — це зв'язок із Елейн, з якою він сів за стіл лише тому, що вона за допомогою магії надала собі зовнішність Ґвіневри. Все ж, обидва варіанти згодні в тому, що Артур не бачив у взаєминах дружини зі своїм васалом поганого і не вживав жодних заходів. А коли його сестра Морґана спробувала спровокувати його на скандал, вручивши Трістану щит, на якому був зображений цей любовний трикутник, Артур удав, що нічого не зрозумів.
Мабуть, стосунки тривали досить довго. В одній зі своїх лицарських пригод Ланселот зустрічає Елейн і зачинає сина Ґалахада. Згідно з деякими варіантами міфу, він живе з нею в замку, подарованому йому тестем, 14 років і потім знову повертається до двору в Камелот, після чого їхні почуття з Ґвіневрою спалахують наново. Син Ланселота Ґалахад встигає подорослішати і стати лицарем Камелота.
Смута в Камелоті і загибель Артура[ред. | ред. код]

Королева Гвіневра не користувалася довірою при дворі, про що свідчить історія, що трапилася незадовго до основної кризи. В черговий раз прогнавши Ланселота, Гвіневра влаштувала бенкет для лицарів. Один з них отруїв іншого, сера Патріса, отруєним яблукою. Підозра лягла на королеву. Невинуватість королеви повинен був довести якийсь лицар в поєдинку, але ніхто не бажав за неї боротися. Лише Ланселот примчав і схрестив за неї списи. Відповідно до одного з варіантів, її навіть збиралися спалити, але він встиг її врятувати.
Після того, як Артур проігнорував натяк Морґани з щитом Трістана, про їх зв'язки при дворі почав базікати сер Агравейн. Через деякий час бажанням відкрити королю очі на ситуацію запалився його племінник (незаконний син) Мордред. Разом з 12-ма лицарями він увірвався в покої Ґвіневри, коли там перебував Ланселот (згідно з евфемістичною версією легенди, Ланселот у цей момент вибачався перед своєю Прекрасною Дамою, що скомпрометував її ненароком, і запитував, що йому робити далі). Тим не менш, Ланселот був такий засмучений, що його перервали, що в запалі вбив майже їх усіх. Король Артур змушений був вдруге засудити королеву на спалення, цього разу — за порушення подружньої вірності. Ланселот знову рятує її і відвозить, випадково убивши свого друга Ґарета.
Королеву він відвозить в монастир (інший варіант — на вимогу Папи римського повертає до Артура). Ланселот втік на батьківщину, до Бретані. Артур, під впливом громадської думки і Ґавейна, що втратив усіх своїх братів, вирушив за ним через Ла-Манш, залишивши намісником Мордреда. За відсутності короля Мордред спробував захопити владу, а також змусити Гвіневру вступити з ним в шлюб. Він закликає на допомогу саксів. В одних версіях Гвіневра приймає пропозицію Мордреда, в інших переховується від нього (навіть згадують Лондонський Тауер) і потім ховається в монастирі.
Коли Артур приплив назад в Англію, він потрапив на узбережжі в засідку. У битві полягли всі. Мордред був убитий королем, але й сам Артур був смертельно поранений. Вмираючи, він попросив сера Бедівера кинути Екскалібур в озеро. Вмираючого Артура чарівниці забрали на магічному човні на Авалон.
Подальше життя[ред. | ред. код]

Після смерті Артура Гвіневра пішла в монастир. Ланселот приїхав за нею і кликав її із собою, але вона відмовилася покинути обитель і стала черницею. Через три роки вона вмирає, ставши перед смертю абатисою.
У Ґластонбері (який деякі вважають Авалоном), показували спільну могилу Ґвіневри і Артура.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько — Лодегранс, король Камеліарда, що знаходиться на півдні Британії;
- Чоловік — король Артур;
- Діти — в більшості історій Гвіневра бездітна, за двома винятками: у «Перлесвауса» і Alliterative Morte Arthure. У першому з них її син — Loholt (в інших текстах він згадується як позашлюбний син Артура). У другому Гвіневра охоче стає дружиною Мордреда і народжує двох синів, хоча це скоріше мається на увазі, ніж зазначається в тексті.
Значення образу[ред. | ред. код]
Стосунки Ґвіневри як приклад куртуазної любові[ред. | ред. код]
Цікаво те, що в ранніх версіях сюжету, наприклад, у Ґотфріда Монмутського, лицар на ім'я Ланселот взагалі не згадується, хоча про зраду королеви вже йдеться. Гвіневра обманює Артура з його племінником Мордредом, охочим захопити трон Артура для себе.
Тим не менш, з введенням образу Ланселота близько двох століть після складання артурівського циклу, образ Ґвіневри став знаковим: «Вона прожила вірною коханою і тому померла праведницею» (Томас Мелорі).
Вперше любов Ґвіневри і Ланселота згадується в романі Кретьєна де Труа «Лицар воза, або Ланселот». Цей мотив був підхоплений всією літературою артурівського циклу, починаючи з циклу «Ланселот-Грааль» (початок XIII століття) і закінчуючи Post-Vulgate Cycle і «Смертю Артура» Томаса Мелорі. Роман Кретьєна де Труа став пропагандою нового «куртуазного» світогляду та нового погляду на кохання.
Любов Ґвіневри і Ланселота — одна з хрестоматійних історій в європейській літературі. Її значення в тому, що поряд з романом Трістана та Ізольди вона стала невід'ємною частиною середньовічної куртуазної літератури. Ланселот — лицар, вірний слуга своєї Прекрасної дами, вона відповідає йому взаємністю, а чоловік не викликає у читачів особливого співчуття, настільки прекрасна ця Любов. При цьому Ланселот, васал короля, порушує обітниці феодальної вірності.
Можливо навіть, як припускають деякі дослідники, що історія Ланселота і Ґвіневри являє собою (як і історія Кліджеса і Феніси в іншому романі Кретьєна) лише «куртуазну» переробку сюжету Трістана та Ізольди.
У культурі[ред. | ред. код]
У кінематографі[ред. | ред. код]
- У кіномюзиклі «Камелот» Ґвіневру грає Ванесса Редгрейв (на бродвейській сцені у цьому мюзиклі її втілювала Джулія Ендрюс).
- У фільмі «Перший лицар» королеву грає Джулія Ормонд.
- У фільмі «Лицарі Круглого Столу» (1953) її роль виконує Ава Гарднер (і весь роман зведений до поцілунку).
- У фільмі «Король Артур», де Ґвіневру грає Кіра Найтлі, є істотні відхилення від загальноприйнятої легенди — Ланселот гине від рук ворогів, коли Гвіневра ще не стала королевою, і вся ключова історія їхнього кохання і її ролі в загибелі Артура геть ігнорується.
- У фільмі «Мерлін» роль Ґвіневри виконує Олена Хіді.
- У фільмі «Гвіневера» заголовну роль виконує Шеріл Лі. У цьому досить феміністичному трактуванні Гвіневра і Ланселот знайомі з раннього дитинства, так як обидва навчалися володіння зброєю і необхідним для шляхетного стану знань у Феї Моргани, жриці Богині-матері.
- У фільмі «Тумани Авалона» роль Ґвіневри виконує Саманта Метіс. У даній екранізації Ланселот і Ґвіневера — коханці, Артур знає про цей зв'язок, але не перешкоджає йому, тому що щиро любить цих двох найближчих йому людей.
- У серіалі «Гвен Джонс - учениця Мерліна» головна героїня є реінкарнацією Ґвіневри.
- у серіалі "Мерлін" роль Гвіневри виконує Ейнджел Колбі.
У живописі[ред. | ред. код]
- Картина «Акколада» (Гвіневра і Ланселот), художник Едмунд Лейтон, 1901, приватне зібрання
- Картина «Королева Гвіневра», художник Джеймс Арчер, 1860, The Leicester Galleries loans to The Speed Art Museum, Луїсвілл, Кентуккі
- Королева Гвіневра
«Королева Гвіневра» («Queen Guinevere»), художник Вільям Морріс, 1858, Галерея Тейт у Лондоні
«Акколада» (Гвіневра и Ланселот), Едмунд Лейтон, 1901
«Смерть короля Артура» («The Death of King Arthur»), художник Джеймс Арчер, 1860
«Королева Гвіневра» («Queen Guinevere»), художник Джеймс Арчер, 1860
- Картина «Королева Гвіневра», художник Фредерік Вільям Бёртон (Frederic William Burton), 1860, The Leicester Galleries loans to The Speed Art Museum, Луїсвілль, Кентуккі
- Королева Гвіневра
-
«Гвіневра» («Guinevere»), художник Frederic William Burton, 1910
-
«Травень Гвіневри» («Queen Guinevre's Maying»), Джон Кольер (художник), 1900
Посилання[ред. | ред. код]
- Гвіневра — дружина короля Артура, МІФИ КЕЛЬТІВ. web.archive.org. 17 вересня 2017. Процитовано 6 березня 2021.
|