Ґели

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґели
Green Sunburst Flag.svg
Ґал Ґрейне (An Gal Gréine), традиційний ґейлівський символ, що вперше згадується у Фенійському циклі[en]
Кількість близко 150 000 (перепис 2001 р.)[1]
Ареал Ірландія Ірландія
Шотландія Шотландія
Раса європеоїди
Близькі до: нормани Ірландії[en], Нордські ґели[en]
Входить у ірландці, шотландці
Мова ірландська, шотландська гельська, менська; (не ґельські - англійська, шотландська рівнинна)
Релігія ірландська міфологія, нерелігійність, християнство
Британські острови у 5 ст. Кольорам відповідають території, де переважають:

Ґе́ли, Ґаели[2] (ірл. Gaeil, англ. Gaels), ґойдели (англ. Goidels, шотл. ґел. Gàidheal) або гайлендери (англ. (Scottish) Highlanders «шотландські горці, жителі Шотландського нагір'я» — Scottish Highland, від англ. high land «висока земля, височина») — носії однієї з ґойдельських мов: ірландської, шотландсько-гельської чи менської. Субетнічна група шотландців, що заселює північний захід Шотландії й Гебридські острови.

Ґельська мова виникла в ірландців й поширилася згодом на шотландців та мешканців острова Мен. Сьогодні ґойдельські мови в більшості витіснила англійська[3], тож термін «ґели» вживають щодо сучасних кельтів: ірландців та шотландців[4], незалежно від мови спілкування.

Ґойдельська мова є однією з двох гілок кельтських мов, іншою є бритська.

Походження[ред. | ред. код]

Скота та Ґойдель Ґлас у дорозі з Єгипту. З XV ст. літопис «Скотіхронік[en]».

Від другої половини I тисячоліття до н. е. ґели були пов'язані з історією племен аварців, каспіїв, легів, утіїв.

У своїй власному епосі[en], що міститься серед середньовічних творів, таких як «Книга захоплення Ірландії», простежується походження ґелів до однойменного предка з іменем Гойдель Ґласа[en]. Він описується як скіфський князь (онук Феніуса Фарса[en]), з яким вважають пов'язане створення гаельських мов. Мати Ґойделя називають Скотою[en], яка описується як єгипетська принцеса (деякі сучасні письменники її асоціюють з Мерітатеною[en]). Ґели зображені кочівниками з одного місця на інше сотні років; вони проводять час у Єгипті, на Криті, у Скіфії, на Каспійському морі та Ґетулії[en], перш ніж приїхати до Іберії, де їхній король Бройган[en] заснував Галісію[5].

Потім, ґели припливли на острів Ірландію через Галицію відомі як мілезійці, сини Міля Іспанця[en][5]. Ґели чудодійно боролися з Туатою Да Дананом, богами, які тоді населяли Ірландію. Еріу, богиня землі, обіцяла ґелам, що Ірландія буде належати їм доти, доки вони пам'ятатимуть її. Вони погодились, і їхній бард Амергін[en] вимовляв заклинання, відоме як «Пісня Амергіна». Ці дві групи погоджуються розділити між собою Ірландію: ґели завойовують вищий світ, а Туат Де Данан — нижчий світ (Кельтский світ[en]).

Прогрес у дослідженнях ДНК виявив деякі підказки про походження ґелів (які пов'язані з батьківським R-L21)[6]. Гаплогрупа R[en] виникла 26 800 років тому в Центральній Азії під час останнього льодовикового періоду. Відгалуження гілки R1b було порушено палеолітом, а його похідну R-M269, знайдену в Понтійсько-каспійському степу, відносять до енеоліту (Курганна гіпотеза отожнює з прото-індоєвропейцями та праіндоєвропейською мовою)[6]. Спочатку мандруючи в Європу 7000 років тому, індоєвропейці розвивали бронзове знаряддя й одомашнювали коней під час завоювання Старої Європи та розповсюдження їхніх родів[6]. Після того, субклад R-L51 заснував Унетицьку археологічну культуру, похідну від R-L21, що перемістилася на Захід, прибувши на терени бритів (кельтських британців) 2100 року до н. е. та на острів Ірландію 2000 р. до н. е., і ставши ґельським народом[6].

Етнонім[ред. | ред. код]

Слово «ґаель» (ґели) в друкованій літературі англійською мовою з'являється у 1770-х роках[7], замінивши стародавнє слово «ґателік» (англ. Gathelik), що підтверджується в 1596 р.[7] як «ґаель» (англ. Gael), зі значенням — «учасник гаельської раси», і вперше підтверджене в друкованому вигляді в 1810 р.[8]. Врешті назва випливає з давньоірландського слова (Goídel), що офіційно публікується сьогодні ірландською (Gaedheal), менською (Gael) та шотландсько-гаельською (Gàidheal). На початку формування сучасного ірландського слова «Gaelic» і «Gael», що записували як «Gaoidhealg», «Gaoidheal»[9]. Більш старовинний термін «ґойделз» (Goidels) став використовуватися завдяки роботі Едварда Льюїда[en], де йшлося про зв'язок між кельтськими мовамигаельськими мовами — «Q-кельтська»). Цей термін (Q-Celtic) ще більше популяризував у академії Джон Ріс[en]; перший професор кельтології в Оксфордському університеті; завдяки своїй праці «Кельтська Британія» («Celtic Britain», 1882)[10].

На думку вченого Джона Т. Коха[en] у праці «Кельтська культура» видання «Історична енциклопедія» (Celtic Culture: A Historical Encyclopedia), слово (Guoidel) було запозичене з примітивної валлійської[en], що стало пізніше валлійським терміном зі значенням «лісові люди», «дикі люди» або ще пізніше «воїни»[9]. Воно було записане в Книзі Ландаф[en].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]