Джордже Барбу Штірбей

Джордже Барбу Штірбей
рум. George Barbu Știrbei

Народився	1 квітня 1928(1928-04-01) Бухарест
Помер	15 серпня 1925(1925-08-15) Бухарест
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Румунія
Діяльність	політик, міністр закордонних справ
Alma mater	Ліцей Людовика Великого
Знання мов	румунська
Титул	принц
Посада	Міністр закордонних справ Румунії^d
Військове звання	генерал
Рід	Bibescu^d
Батько	Barbu Dimitrie Știrbei^d
Родичі	Consuelo Fould^d і Georges Achille-Fould^d
Брати, сестри	Alexandru B. Știrbei^d
У шлюбі з	Valérie Simonin^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Джордже Барбу Штірбей (рум. George Barbu Știrbei); нар. 1 квітня 1828, Бухарест - пом. 15 серпня 1925, Париж) - румунський аристократ, політик, міністр закордонних справ (15 липня 1866 - 21 лютого 1867). Монархіст, меценат, засновник багатьох мистецьких ініціатив.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1828 в Бухаресті, столиці Румунії. Походить з родини Бібеску. [4] Клан пройшов швидкий соціальний підйом після падіння режиму встановлення фанариотов. Син принца Димітріе Барбу Штірбея і брат міністра Александру Б. Штірбея (батько прем'єр-міністра Барбу Штрібея), був одружений із вдовою Густава Фоулда (більш відомого під псевдонімом Густав Халлер) - Валері Вільгельміною Жозефіною Симонін, як відчим виховував у цьому шлюбі двох дітей- Консуелу Фоулд і Джорджа Фоулда.

Навчався в Парижі, в Ліцеї Людовика Великого.

Був міністром закордонних справ (15 липня 1866 - 21 лютого 1867).

Похований на цвинтарі Пер-Лашез разом з дружиною, а також однією з прийомних дочок.

Джерела[ред. | ред. код]

Gabriel Badea-Päun, " Le prince Georges B. Stirbey, mécène et collectionneur de Carpeaux ", dans Bulletin de la Société de l'Histoire de l'Art français, 2010, P.. Repris en traduction roumaine dans : Mecena şi comanditari, artă și mesaj politic, Bucarest, Noi Media Print, 2009, P..
Nicoleta Chirică, «Căimăcămia de trei din Țara Românească (octombrie 1858–ianuarie 1859)», in Carpica, Vol. XXXVII, 2008, pp. 349—360.
Ioan C. Filitti, «Un raport diplomatic muntean din 1856», in Revista Istorică, Nr. 4–6/1923, pp. 65–81.
Cosmin Lucian Gherghe, Emanoil Chinezu — om politic, avocat și istoric. Craiova: Sitech, 2009. ISBN 978-606-530-315-7
Catherine Guillot, Bruno Chérier (1817—1880): Peintre du Nord, ami de Carpeaux. Villeneuve-d'Ascq: Presses Universitaires du Septentrion, 2010.

п о р Міністри закордонних справ Румунії

Об'єднане князівство Волощини і Молдови	Апостол Арсаке (1862) Александру Кантакузіно (1862) Йоан Ґріґоре Ґіка (1862—1863) Ніколае Росетті-Беленеску (1863—1865) Александру Пападопол-Калімах (1865—1866) Йон Ґіка (1866) Петре Мавроґені (1866) Джордже Барбу Штірбей (1866—1867) Штефан Ґолеску (1867) Александру Теріачіу (1867) Штефан Ґолеску (1867—1868) Ніколае Ґолеску (1868) Димітріе Ґіка (1868—1869) Ніколае Калімакі-Катарджіу (1869—1870) Александру Ґолеску (1870) Петре Карп (1870) Ніколае Калімакі-Катарджіу (1870—1871) Ґеорґе Костафору (1871—1873) Васіле Боереску (1873—1876) Димітріе Корня (1876) Михаїл Коґельничану (1876) Ніколае Іонеску (1876—1877) Михаїл Коґельничану (1877—1878) Іон Кемпінеану^[en] (1878—1879) Васіле Боереску (1879—1881)

Румунське королівство	Думітру Бретіану (1881) Евґеніу Стетеску (1881) Димітріе Стурдза (1881—1885) Іон Кемпінеану^[en] (1885) Йон Братіану (1885) Михаїл Ферекиде (1885—1888) Петре Карп (1889) Александру Лаговарі (1889—1891) Константін Есарку^[en] (1891) Александру Лаговарі (1891—1895) Димітріе Стурдза (1895—1896) Константин Стоїцеску (1896—1897) Димітріе Стурдза (1897—1899) Йон Лаговарі (1899—1900) Александру Марґіломан (1900—1901) Димітріе Стурдза (1901—1902) Йонел Братіану (1902—1904) Якоб Лаговарі (1904—1907) Йон Лаговарі (1907) Димітріе Стурдза (1907—1908) Йонел Братіану (1908—1909) Александру Джувара (1909—1910) Титу Майореску (1910—1913) Еманоїл Порумбару (1914—1916) Йонел Братіану (1916—1918) Александру Авереску (1918) Константин Аріон (1918) Константін Коанде (1918) Йонел Братіану (1918—1919) Артур Вейтояну (1919) Ніколае Мішу (1919) Александру Вайда-Воєвод (1919—1920) Штефан Чічо Поп (1920) Дуіліу Замфіреску (1920) Таке Іонеску (1920—1921) Ґеорґе Деруссі (1921—1922) Йон Ґеорґе Дука (1922—1926) Йон Мітілінеу (1926—1927) Барбу Штірбей (1927) Йонел Братіану (1927) Ніколае Тітулеску (1927—1928) Ґеорґе Міронеску (1928—1930) Йон Міхалаке (1930—1931) Константін Арджетояну (1931—1932) Димітріе Ґіка (1931—1932) Александру Вайда-Воєвод (1932) Ніколае Тітулеску (1932—1934) Ґеорґе Тетереску (1934) Ніколае Тітулеску (1934—1936) Віктор Антонеску (1936—1937) Істрате Мікеску (1937—1938) Ґеорґе Тетереску (1938) Ніколае Петреску-Комнен (1938—1939) Ґриґоре Ґафенку (1939—1940) Михаїл Манойлеску (1940) Михаїл Р. Стурдза (1940—1941) Іон Антонеску (1941—1943) Міхай Антонеску (1943—1944) Грігоре Ніколеску-Бузешті (1944) Константин Вішояну (1944—1945) Ґеорґе Тетереску (1945—1947)

Соціалістична Республіка Румунія	Анна Паукер (1947—1952) Симіон Буґічі (1952—1955) Ґриґоре Преотяса (1955—1957) Іон Георге Маурер (1957—1958) Аврам Буначіу (1958—1961) Корнеліу Менеску (1961—1972) Джордже Маковеску (1972—1978) Штефан Андрей (1978—1985) Іліє Ведува (1985—1986) Йон Тоту (1986—1989) Йон Стоян (1989)

Румунія (1989—…)	Серджіу Челак (1989—1990) Адріан Нестасе (1990—1992) Теодор Мелешкану (1992—1996) Адріан Северин (1996—1997) Андрей Плешу (1997—1999) Петре Роман (1999—2000) Мірче Дан Джоане (2000—2004) Міхай Резван Унгуряну (2004—2007) Келін Попеску-Терічану (2007) Адріан Міхай Чорояну (2007—2008) Лазер Коменеску (2008) Крістіан Дяконеску (2008—2009) Кетелін Предою (2009) Теодор Баконскі (2009—2012) Крістіан Дяконеску (2012) Андрей Марга (2012) Тітус Корлецян (2012—2014) Теодор Мелешкану (2014) Богдан Ауреску (2014—2015) Лазер Коменеску (2015—2017) Теодор Мелешкану (2017—2019) Рамона Менеску^[en] (2019) Богдан Ауреску (2019—2023) Лумініца Одобеску (2023—)

Джордже Барбу Штірбей

Біографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Навігаційне меню

Пошук