Ґеорґі Канділаров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґеорґі Канділаров
Георги Кандиларов
Ґеорґі Канділаров у Києві 5 травня 1883 р. Фото - Франчишек Мезер.
Народився 8 серпня 1851(1851-08-08)
Котел, Османська імперія, нині — Болгарія
Помер 9 червня 1943(1943-06-09) (91 рік)
Арбанаси, Болгарія
Громадянство Болгарія
Національність болгарин
Діяльність болгарський педагог
Відомий завдяки просвітницький діяч
У шлюбі з Anna Kandilarovad

Ґеорґі Канділаров (8 серпня 1851, Котел, Османська імперія, нині — Болгарія9 червня 1943, Арбанаси, Болгарія) — болгарський педагог, організатор болгарської просвітницької діяльності в Македонії наприкінці XIX — на початку XX ст.

Біографія[ред. | ред. код]

Лист від Ґеорґі Канділарова, директора Солунської болгарської чоловічої гімназії, до Царевни Міладінової, директорки Солунської жіночої гімназії, 17 вересня 1884 р.
Ганна Канділарова, Ґеорґі Канділаров та їх родина

Народився в Котелі в 1851. Викладав в рідному місті з 1869 по 1873 рік. У 1880 році закінчив семінарію в Одесі, а в 1884Київську духовну академію. У 1880 заснував Болгарську Чоловічу гімназію в Салоніках, а з 1883 по 1887 рік був її директором і управителем, [1] а також болгарських початкових шкіл в місті. У 18841885 рр. — директор болгарської жіночої гімназії у Салоніках. У 18871889 працював у Водені. Був обраний головою болгарської муніципалітету Водені і активно працював для врегулювання болгарської освітньої роботи у Водені. [2] Заарештований владою і засуджений до вигнання. Після виправдання став управителем трьох болгарських шкіл — в Битолі (1889 - 1890), Сіарі (1891) і Скоп'є.

У Македонії Канділаров розробив широкий спектр освітніх заходів і взяв участь у відкритті 35 шкіл. Влада скасовує його ліцензію вчителя і арештовує його. Канділаров захворів і повернувся до рідного Котеля. З 1892 по 1895 р. викладав у Духовній школі в Лясковці, з 1896 р. — в Духовній семінарії в Константинополі, з 1897 по 1899 — ректор. З 1900 по 1906 — директор жіночої гімназії в Русе. Викладав у Софійській семінарії (1916-1918) і Пловдивській семінарії (1920-1925).

Канділаров був одружений з викладачкою Ганною Трепчевою . Помер у 1943 році в Арбанасах [3].



Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. „Пламъкът на солунския светилник“ юбилеен сборник, Народна просвета, София, 1970, стр. 293.
  2. Миладинова-Алексиева, Царевна (1985). Епоха, земя и хора. Съставителство, коментар и бележки: Елисавета Миладинова. София: Издателство на Отечествения фронт. с. 362 (коментар и бележки).
  3. Енциклопедия „България“, том 3, Издателство на БАН, София, 1983