Ґеорґі Канділаров
| Ґеорґі Канділаров | |
|---|---|
| Георги Кандиларов | |
 | |
| Народився | 8 серпня 1851 Котел, Османська імперія, нині — Болгарія |
| Помер | 9 червня 1943 (91 рік) Арбанаси, Болгарія |
| Громадянство | Болгарія |
| Національність | болгарин |
| Діяльність | болгарський педагог |
| Відомий завдяки | просвітницький діяч |
| У шлюбі з | Anna Kandilarovad |
Ґеорґі Канділаров (8 серпня 1851, Котел, Османська імперія, нині — Болгарія — 9 червня 1943, Арбанаси, Болгарія) — болгарський педагог, організатор болгарської просвітницької діяльності в Македонії наприкінці XIX — на початку XX ст.
Народився в Котелі в 1851. Викладав в рідному місті з 1869 по 1873 рік. У 1880 році закінчив семінарію в Одесі, а в 1884 — Київську духовну академію. У 1880 заснував Болгарську Чоловічу гімназію в Салоніках, а з 1883 по 1887 рік був її директором і управителем, [1] а також болгарських початкових шкіл в місті. У 1884 — 1885 рр. — директор болгарської жіночої гімназії у Салоніках. У 1887 — 1889 працював у Водені. Був обраний головою болгарської муніципалітету Водені і активно працював для врегулювання болгарської освітньої роботи у Водені. [2] Заарештований владою і засуджений до вигнання. Після виправдання став управителем трьох болгарських шкіл — в Битолі (1889 - 1890), Сіарі (1891) і Скоп'є.
У Македонії Канділаров розробив широкий спектр освітніх заходів і взяв участь у відкритті 35 шкіл. Влада скасовує його ліцензію вчителя і арештовує його. Канділаров захворів і повернувся до рідного Котеля. З 1892 по 1895 р. викладав у Духовній школі в Лясковці, з 1896 р. — в Духовній семінарії в Константинополі, з 1897 по 1899 — ректор. З 1900 по 1906 — директор жіночої гімназії в Русе. Викладав у Софійській семінарії (1916-1918) і Пловдивській семінарії (1920-1925).
Канділаров був одружений з викладачкою Ганною Трепчевою . Помер у 1943 році в Арбанасах [3].
- Българските гимназии и основни училища в Солун [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.], София, 1930
- Българските училища в град Воден от 1869 до 1913 година. – В: „Беломорски преглед“, т. 2, София, 1944
- ↑ „Пламъкът на солунския светилник“ юбилеен сборник, Народна просвета, София, 1970, стр. 293.
- ↑ Миладинова-Алексиева, Царевна (1985). Епоха, земя и хора. Съставителство, коментар и бележки: Елисавета Миладинова. София: Издателство на Отечествения фронт. с. 362 (коментар и бележки).
- ↑ Енциклопедия „България“, том 3, Издателство на БАН, София, 1983