Ґетит
| Ґетит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
затверджений (А)[d][1], чинний (успадкований, G)[d][2] |
| IMA-номер | IMA1980 s.p. |
| Хімічна формула | FeO(OH) |
| Nickel-Strunz 10 | 4.FD.10[3] |
| Dana 8 | 6.1.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | Ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Йоганн Вольфганг фон Гете[4] |
| Типова місцевість | Dermbach, Herdorfd[3] |
 Ґетит у Вікісховищі | |
Ґетит, ґьотит (рос. гетит; англ. goethite, acicular iron ore; нім. Goethit m) — мінерал класу оксидів та гідроксидів. Гідроксид заліза ланцюжкової будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Названо на честь німецького поета і природодослідника Йоганна Вольфганга фон Гете.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: FeOOH.
Теоретичний склад: 89,86 % Fe2О3, або 62,86 % Fe і 10,14 % Н2О. Практично вміст заліза нижчий, а води вищий. Різновиди, збагачені водою з вмістом Fe2О3 менше 85 %, називають гідроґьотит.
Домішки: в бокситах Al, Si, Ti, Mn, Са і інш.; в зонах окиснення рудних родов. — Cu, Pb, Zn, Cd, Ag, Au; в корах вивітрювання на основних і ультраосновних породах Ni, Co, V, Сг. Різновид Ґетиту з підвищеним вмістом P2O5 (до 2 % і більше) — стильпносидерит. Сингонія ромбічна. Густина 4-4,4. Твердість 5-5,5. Чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Блиск алмазний до напівметалічного. Риса бура з червонуватим відтінком.
Залізна руда. Входить до складу бурих залізняків.
Зустрічається у натічних ниркоподібних або сталактитових формах радіальноволокнистої будови, також утворює щільні, пористі, ніздрюваті та порошкуваті агрегати. Дуже рідко спостерігається як гідротермальний мінерал у вигляді голчастих і стовпчастих мінералів.
В Україні є в Керченському залізорудному басейні та в Криворізькому залізорудному родовищі. Цінна осадова руда заліза (руда болотна) в Лотарингії (Франція) і Ноб-Лейк (Канада).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- гетит волокнистий (волокниста відміна ґетиту);
- α-гетит (ґетит);
- γ-гетит (лепідокрокіт).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ґетит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ґетит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
