Гетит

Гетит

Гетит

Гетит (Гьотит) (рос. гетит, англ. goethite, acicular iron ore; нім. Goethit m) — мінерал класу оксидів та гідроксидів. Гідроксид заліза ланцюжкової будови.

Загальний опис

Хімічна формула: FeOOH.

Теоретичний склад: 89,86% Fe₂О₃, або 62,86% Fe і 10,14% Н₂О. Практично вміст заліза нижчий, а води вищий. Різновиди, збагачені водою з вмістом Fe₂О₃ менше 85%, називають гідроґьотит.

Домішки: в бокситах Al, Si, Ti, Mn, Са і інш.; в зонах окиснення рудних родов. — Cu, Pb, Zn, Cd, Ag, Au; в корах вивітрювання на основних і ультраосновних породах Ni, Co, V, Сг. Різновид Ґетиту з підвищеним вмістом P₂O₅ (до 2% і більше) — стильпносидерит. Сингонія ромбічна. Густина 4-4,4. Твердість 5-5,5. Чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Блиск алмазний до напівметалічного. Риса бура з червонуватим відтінком.

Залізна руда. Входить до складу бурих залізняків.

Зустрічається у натічних ниркоподібних або сталактитових формах радіальноволокнистої будови, також утворює щільні, пористі, ніздрюваті та порошкуваті агрегати. Дуже рідко спостерігається як гідротермальний мінерал у вигляді голчастих і стовпчастих мінералів.

Названо на честь німецького поета і природодослідника Й.-В. Ґете.

В Україні є в Керченському залізорудному басейні та в Криворізькому родовищі. Цінна осадова руда заліза (руда болотна) в Лотарингії (Франція) і Ноб-Лейк (Канада).

Розрізняють:

• гетит волокнистий (волокниста відміна ґетиту);
• α-гетит (ґетит);
• γ-гетит (лепідокрокіт).

Див. також

• Список мінералів

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
• Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.

Посилання

• Mineralogy Database (англ.)