Ґліцинія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґліцинія
Wisteria fl.jpg
Цвіт ґліцинії
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Суперастериди (Superasterids)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Millettieae
Рід: Ґліцинія (Wisteria)
Nutt.
Види
Commons-logo.svg Вікісховище: Wisteria

Ґліцинія[1] (від грец. γλυκός — «солодкий»), також вістарія, вістерія (Wisteria) — рід ліаноподібних дерев'янистих рослин у країнах Східної Азії та східній частині США, також поширених у культурі по цілому світу.

Мають гарний цвіт довжиною 10—18 см, переважно бузкового, рожевого або білого кольорів. Цвітіння починається навесні у країнах Європи та Азії і наприкінці літа у США.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва вістарія походить від прізвища американського вченого, професора анатомії Пенсільванського університету Каспара Вістара, (1761—1818). Деякий час назву вимовляли та писали як вістарія (Wistaria), проте Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури вона встановлена в написанні Wisteria.

Характеристика[ред. | ред. код]

Найбільша ґліцинія японська в Японії

Ґліцинії в цілому є великими дерев'янистими листопадними ліанами. Серед видів найбільш поширена ґліцинія китайська (Wisteria sinensis). Інший вид, що росте в Японії, ґліцинія японська (Wisteria floribunda), також поширений у культурі. Багаторічна добре розвинена рослина має висоту до 15—18 м, з пониклими гілками-ліанами, з 7—13 непарноперистими листочками завдовжки до 30 см. Квітне навесні, в кінці березня — утворюються фіолетові запашні квіти, зібрані в повислі китиці.

Поширення[ред. | ред. код]

Ґліцинії зустрічаються в лісах провінцій Хубей і Сичуань в Китаї. Широко використовуються в декоративному садівництві по всьому світі, але переважно у вологих субтропіках. У садівничій культурі створені форми ґліциній з білими, світло- і темно-фіолетовими квітками. В Україні культивують ґліцинію на Чорноморському узбережжі Криму та на Закарпатті, також зростає в ботанічному саду ім. О. Фоміна та в інших місцях. На півдні США акліматизовані ґліцинії поширені не лише в культурі, але й у дикій природі.

Вирощування[ред. | ред. код]

Популярна в садах ліана. Більшість сортів морозостійкі до -20°С, деякі витримують до -35°С. Швидко нарощує зелену масу, вимагає підрізування двічі на рік. Часто ламає власну опору.

Щедре підживлення з надлишком азоту може привести до затримки цвітіння. Зазвичай на дозрівання рослини потрібно кілька років. Дозрівання і, відповідно, цвітіння можуть стимулювати невеликі пошкодження стовбура, обрізання, підрізання коренів, стрес від посухи.

Розмноження[ред. | ред. код]

Ґліцинія розмножується живцями, зеленими пагонами, кореневими відводками, повітряними відводками і насінням. При насіннєвому розмноженні сортові ознаки, як правило, не передаються.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Щороку помилуватися квітками цієї рослини з'їжджаються японці на традиційне «ганасанпо»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wisteria // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. 5 Japanese Flower Festivals You Shouldn't Miss. Notes of Nomads (амер.). 9 травня 2015. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 11 квітня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]