Ґоміашвілі Арчіл Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арчіл Михайлович Ґоміашвілі
Арчіл Ґоміашвілі
Арчіл Ґоміашвілі
Народився 23 березня 1926(1926-03-23)
Чіатура, Грузія
Помер 31 травня 2005(2005-05-31) (79 років)
Москва, Росія
  • рак легень
  • Поховання
    Національність грузин
    Громадянство СРСР
    Росія
    Діяльність актор, підприємець
    Alma mater Школа-студія МХАТ
    Заклад Тбіліський академічний театр імені К. Марджанішвілі, Тбіліський російський драматичний театр імені О. С. Грибоєдова, Ленком і Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна
    Роки діяльності з 1957 — тепер. час
    У шлюбі з Окунєвська Тетяна Кирилівна
    Діти Q4142972?
    Провідні ролі Остап Бендер у фільмі Леоніда Гайдая «Дванадцять стільців»
    IMDb nm0327106
    Нагороди та премії
    Народний артист Грузинської РСР

    А́рчіл Миха́йлович Ґоміашвілі (груз. არჩილ გომიაშვილი; 23 березня 1926(19260323), Чіатура, Грузія — 31 травня 2005, Москва) — грузинський і російський актор, підприємець.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Його батько по закінченню навчання в 1920-х роках в Московській школі червоної професури був направлений на Донбас, на посаду керівника профспілки вугільників, але в кінці 1930-х років був репресований і на волю вийшов лише 1944 року. Два роки Арчіл провчився в Тбіліському художньому технікумі, але згодом, закинувши навчання, зв‘язався з вуличними бандами. Кілька разів був заарештований, але строк не отримав.

    Не втративши інтерес до театру, Ґоміашвілі вступив до Школи-студії МХАТу, де навчався кілька років, однак після скандалу з бійкою, ледь не потрапивши під суд, майбутній актор вимушений залишити Москву. У Тбілісі він долучився до гурту Академічного театру імені Марджанішвілі; переїхав 1958 році в Поті, де працював спочатку в театрі імені Еріставі, а згодом — у Російському театрі імені Грибоєдова. В кіно Арчіл Ґоміашвілі дебютував в 1957 році, у фільмі С. Кеворкова та Е. Карамяна «Особисто знайомий».

    Загальнорадянської слави актор досяг в 1971 році, виконавши роль Остапа Бендера в комедії Леоніда Гайдая «Дванадцять стільців», за однойменним романом І. Ільфа та Є. Петрова. В 1973 році Арчіл Ґоміашвілі став актором Московського театру імені Ленінського комсомолу, за кілька років перейшов в театр імені Пушкіна. Наприкінці 1980-х, перебуваючи в західному районі Берліна, актор зустрівся з мільйонером Майклом Фільдом, за автобіографією якого Ґоміашвілі забажав зняти фільм і почав писати сценарій. Його фінансування, однак, так і не відбулося.

    Щасливий випадок в цьому місті багато в чому скерував долю Ґоміашвілі. Поставивши останні 100 марок в казино він зірвав джек-пот у 100 000. До того ж, мільйонер Фільд в компенсацію роботи над проектом відомого митця, подарував йому 10 ігрових зал. В 1990 році він був обраний президентом акціонерного товариства «Сіті-Бізнес», а наприкінці 1992 відкрив у Москві клуб «Золотий Остап», що невдовзі став одним з найпрестижніших закладів міста. Зокрема, ресторан клубу в 1996 та 1997 роках був визнаний найкращим в Європі.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    • 1957 — Особисто відомий — Манташеров
    • 1962 — Кріт — Зураб
    • 1963 — Четверо в одній шкурі (короткометражний) — батько Емми
    • 1965 — 26 бакинських комісарів — епізод
    • 1965 — Інші нині часи — Кахта
    • 1965 — Вибачте, вас чекає смерть
    • 1969 — Вибух після півночі — епізод
    • 1971 — 12 стільців — Остап Бендер
    • 1975 — Бенефіс Лариси Голубкіної (фільм-спектакль)
    • 1977 — Ці неймовірні музиканти, або Нові сновидіння Шурика (фільм-спектакль) — камео
    • 1977 — Міміно — Нугзар Папішвілі
    • 1978 — Кавказька повість — Ерошка, козак
    • 1978 — Любов моя, печаль моя — Ашраф
    • 1980 — Комедія давно минулих днів — Остап Ібрагім Бендер
    • 1981 — Золоте руно — Яків, заступник директора м'ясокомбінату
    • 1982 — Дзвін священної кузні — генерал
    • 1982 — Повірю і піду (фільм-спектакль) — Касьянов
    • 1983 — Ранній, ранній ранок… — Гордій Лукич / поліцейський
    • 1984 — Мідний ангел — Антоніо Вальдес, гангстер
    • 1984 — Витівки Скапена — Скапен і Режисер, слуга Леандра, шахрай
    • 1986 — Без терміну давності — ведучий конкурсу
    • 1986 — Державний кордон — Сталін
    • 1986 — Мій улюблений клоун — Павло Борисович Фокін
    • 1989 — Сталінград — Йосип Віссаріонович Сталін
    • 1990 — Війна на західному напрямку — Йосип Віссаріонович Сталін
    • 1990 — Місце вбивці вакантне… — начальник УВС
    • 1990 — Супермент — Кадан
    • 1992 — Офіціант із золотим підносом — Чантурія Шота Георгійович
    • 1993 — Ангели смерті — Сталін
    • 1993 — Трагедія століття — Сталін

    Посилання[ред. | ред. код]