Ґонкурівська академія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едмон і Жуль Ґонкури.

Ґонку́рівська акад́емія, або ж офіційно — Ґонку́рівське літерату́рне товари́ство (фр. Académie Goncourt; Société littéraire des Goncourt) — французька літературна організація, що має осідок у Парижі. Заснував її французький письменник і видавець Едмон де Ґонкур (18221896), щоб розвинути новий спосіб заохочення до літературної діяльности у Франції.

Леон Доде.

Бажаючи ушанувати пам'ять покійного брата Жуля (18301870), згідно з іще 1867 року прийнятим удвох рішенням, у 1896 році Едмон заповів свій маєток на створення організації, яка могла б стимулювати розвиток французької літератури.

Октав Мірбо.

Виконавцями заповіту він призначив своїх приятелів — письменників Альфонса Доде і Леона Енніка. Через спротив Едмонових родичів почалася юридична тяжба, яка тривала до 1 березня 1900 року. Цього ж року засновано Ґонкурівську академію, перша зустріч її членів відбулася 7 квітня, а першу Ґонкурівську премію вручено за 1903 рік Джону-Антуану Но. Смерть Альфонса Доде в 1897 році не дала йому посісти одне з місць в академії, тож воно перейшло його сину Леонові Доде, а ще одне віддали Леонові Енніку.

Ґюстав Жеффруа.
Елемір Бурж.

Щороку в грудні десять членів академії присуджують премію (на 2011 рік вона становила 10 євро) за «творче відкриття в прозі, що з'явилася цього року», й кожному членові цієї академії виплачують однакову винагороду. Крім того, ця організація віддає почесті за перший роман, за оповідання, вірші й біографічні твори. Її членом може стати письменник, що творить французькою мовою, причому не обов'язково громадянин Франції. 1996 року іспанський прозаїк і драматург Хорхе Семпрун став першим чужоземцем серед ґонкурівських академіків.

Жоріс-Карл Гейсманс.

Члени Ґонкурівської академії збираються на обід у перший вівторок кожного місяця, за винятком серпня. Від 1903 до 1919 року це відбувалося в різних паризьких ресторанах[1]. З 1920 року місце зустрічі — овальний зал («ґонкурівський салон») на другому поверсі паризького ресторану «Друан»[2], що на площі Ґейон.

Жуль Ренар.
Жорж Куртелін.

Куверти, якими користуються під час таких обідів, — це традиційна й прикметна риса. Кожному новому членові дістаються виделка і ніж по тому, на чиє місце прийшов новак. На цих столових приладдях викарбувано ім'я члена академії.

Еміль Бержера.
Жудіт Ґотьє.

Нинішні члени[ред.ред. код]

Академіки за кувертами[ред.ред. код]

1 куверт[ред.ред. код]

2 куверт[ред.ред. код]

3 куверт[ред.ред. код]

4 куверт[ред.ред. код]

5 куверт[ред.ред. код]


6 куверт[ред.ред. код]

7 куверт[ред.ред. код]

8 куверт[ред.ред. код]

9 куверт[ред.ред. код]

10 куверт[ред.ред. код]

Лінки[ред.ред. код]

Сайт Ґонкурівської академії

Примітки[ред.ред. код]

  1. Du côté de chez Drouant : Le Goncourt de 1903 à 1921 émission de Pierre Assouline sur France Culture le 27 juillet 2013.
  2. «Histoire», «Друан» спершу був баром, який відкрив ельзасець Шарль Друан і згодом розширив заклад до бістро. Воно набуло розголосу завдяки свіжим устрицям, які вирощував і постачав Друанів брат. Завсідниками тут були, зокрема, Альфонс Доде, Ренуар, Роден і Пісарро