Ґонкурівська премія ліцеїстів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґонку́рівська пре́мія ліцеї́стів (фр. Prix Goncourt des lycéens) — французька літературна нагорода за твори, написані французькою мовою, відгалужена від Ґонкурівської премії й тісно пов'язана з нею.

Ідею Ґонкурівської премії ліцеїстів подали Міністерство освіти Франції і Національна федерація придбання основних продуктів (НФПОП / Fnac), а 1988 року задум втілила в життя НФПОП, співпрацюючи з Реннською академією й діставши схвалення від Ґонкурівської академії. Ідея має на меті, зокрема, заохочувати молодих людей до читання.

Із учнів 56 ліцеїв вибирають журі — близько 2000 осіб, яким у вересні дають прочитати дванадцять книжок, номінованих на Ґонкурівську премію. Два місяці тривають дискусії про ці твори, з учнями зустрічаються письменники-номінанти, а в листопаді представники цих 56 ліцеїв збираються в Ренні, щоб зробити остаточний вибір лауреата.

Ґонкурівську премію ліцеїстів присуджують кілька днів після того, коли стає відомий володар Ґонкурівської премії.

Лауреати[ред. | ред. код]

Рік Автор Твір Видавець (в дужках вказано кількість нагороджених книжок) Примітки
1988 nothumb Ерік Орсенна «L'Exposition coloniale» / Колоніальна виставка Сей Водночас Ґонкурівська премія
1989 Жан Вотрен «Un grand pas vers le bon Dieu» / Великий крок до доброго Бога Ґрассе Водночас Ґонкурівська премія
1990 Франсуаза Лефевр «Le Petit Prince Cannibale» / Маленький Принц-людоїд Акт Сюд
1991 П'єр Комбеско «Les Filles du Calvaire» / Дочки Голгофи Ґрассе (2) Водночас Ґонкурівська премія
1992 nothumb Едуардо Мане «L'Île du lézard vert» / Острів зеленої ящірки Фламмаріон
1993 nothumb Анна В'яземскі «Canines» / Ікла Ґаллімар
1994 Клод Пюжад-Рено «Belle mère» / Мачуха Акт Сюд (2)
1995 nothumb Андрій Макін «Le Testament français» / Французький заповіт Меркюр де Франс Водночас Ґонкурівська премія et Премія Медічі
1996 nothumb Ненсі Г'юстон «Instruments des ténèbres» / Знаряддя пітьми Акт Сюд (3) Водночас Книжкова премія радіостанції «France Inter»
1997 nothumb Жан-П'єр Мілованофф «Le Maître des paons» / Повелитель павичів Жульяр
1998 Люк Ланґ «Mille six cents ventres» / Тисяча шістсот животів Фаяр
1999 nothumb Жан-Марі Лаклаветін «Première Ligne» / Перша лінія Ґаллімар (2)
2000 Ахмаду Курума «Allah n'est pas obligé» / Аллах не мусить Сей (2) Водночас Премія Ренодо
2001 nothumb Шан Са «La Joueuse de go» / Жінка, що грала в ґо Ґрассе (3)
2002 nothumb Лоран Ґоде «La Mort du roi Tsongor» / Смерть короля Цонґора Акт Сюд (4) Водночас prix des libraires
2003 Янн Апперрі «Farrago» / Мішанина Ґрассе (4)
2004 nothumb Філіпп Ґрембер «Un secret» / Таємниця Ґрассе (5)
2005 Сільвія Жермен «Magnus» / Магнус Альбен Мішель
2006 nothumb Леонора Міано «Contours du jour qui vient» / Обриси близького дня Плон
2007 nothumb Філіпп Клодель «Le Rapport de Brodeck» / Оповідь Бродека Сток
2008 Катрін Кюссе «Un brillant avenir» / Осяйне майбуття Ґаллімар (3)
2009 nothumb Жан-Мішель Ґенассія «Le Club des incorrigibles optimistes» / Клуб невиправних оптимістів Альбен Мішель (2)
2010 nothumb Матіас Енар «Parle-leur de batailles, de rois et d'éléphants» / Розкажіть їм про битви, королів і слонів Акт Сюд (5)
2011 nothumb Кароль Мартінес «Du domaine des Murmures» / Із царства шепотів Ґаллімар (4)
2012 nothumb Жоель Дікер «La Vérité sur l'affaire Harry Quebert» / Правда про справу Гаррі Кебера Видавництво Фаллуа Водночас Велика премія Французької академії за роман
2013 nothumb Сорж Шаландон «Le Quatrième Mur» / Четверта стіна Ґрассе (6)
2014 nothumb Давід Фенкінос «Charlotte» / Шарлотта Ґаллімар (5) Водночас Премія Ренодо
2015 nothumb Дельфін де Віган «D'après une histoire vraie» / За правдивою історією Видавництво Жана-Клода Латтеса (1) Водночас Премія Ренодо

Посилання[ред. | ред. код]