Ґотхольд Ейзенштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґотхольд Ейзенштейн
нім. Ferdinand Gotthold Max Eisenstein
Gotthold Eisenstein.jpeg
Народився 16 квітня 1823(1823-04-16)[1][2]
Берлін, Німецький союз
Помер 11 жовтня 1852(1852-10-11)[1][2] (29 років)
Берлін, Німецький союз
·туберкульоз
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Flag of Prussia (1892-1918).svg Пруссія
Діяльність математик
Галузь теорія чисел і математика
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Науковий керівник Куммер Ернст Едуард і Йоганн Петер Густав Лежен-Діріхле
Відомі учні Бернгард Ріман
Заклад Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук і Геттінгенська академія наук

Фердинанд Ґотхольд Макс Ейзенштейн (нар. 16 квітня 1823, Берлін; пом. 11 жовтня 1852, Берлін) — німецький математик, який займався теорією чисел та теорією еліптичних функцій.

Походження й молодість[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї купця Йогана Ейзенштейна (1791—1875), народженого у Данциґу, та Хелени Полак (1799—1876), народженої у Берліні. У шестирічному віці відчув цікавість до математики, яка була пробудження знайомим сім'ї. Крім того, грав на фортеп'яно та компонував музику. Після початкової школи, через слабке здоров'я, навчався у інтернаті за межами Берліна у Шарлотенбурзі. Починаючи з 1840 року відвідував лекції Діріхле у Берлінському Університеті. 1840 року батько переїхав до Британії, влітку 1842 року за ним послідували й матір з сином. У Дубліні познайомився із Вільямом Гамільтоном, який передав йому свою роботу для публікації у Берліні. У червні 1843 року Ейзенштейн повертається у Берлін й у жовтні вступає до Берлінського Університету.

Навчання[ред. | ред. код]

Вже у січні 1844 року подав до публікації свою власну роботу про кубічні форми від двох змінних у журнал Леопольда Креле, в якому була згодом опублікована більшість його робіт. Через Леопольда Креле у березні 1844 року познайомився із Александром Гумбольтом, який підтримував Ейзенштейна. На запрошення Ґауса у червні відвідав Ґьоттінґен. Одночасно у журналі Креле були опубліковані 25 робіт Ейзенштейна, що зробило його відомим.

Доцентура й смерть[ред. | ред. код]

1847 хабілітувався та читав лекції у Берлінському університеті як приватний доцент. Влітку 1847 року Бергард Ріман був слухачем його лекцій про еліптичні функції.

У революційному 1848 році відвідував демократичні клуби, але не занурювався у політику. 19 березня під час барикадних боїв був арештований у своєму будинку разом із іншими жителями, оскільки із будинку стріляли. Був привезений у в'язницю у Шпандау, але звільнений наступного дня.

У серпні 1850 року Діріхле та Якобі подавали запит на професорську посаду для Ейзенштейна, але цей запит був відхилений. Офіційною причиною були сумніви у викладацьких здібностях. Ейзенштейн часто хворів та викладав для малої кількості слухачів із ліжка своєї кімнати. У цей час він опублікував свій критерій незвідності та роботи про вищі закони взаємності. У 1851 році став членом-кореспондентом Ґьоттінґенської Академії Наук. У березні 1852 став також членом Берлінської Академії наук.

У липні 1852 року захворів на туберкульоз. Клопотаннями Гумболдта отримав 500 талерів для однорічного перебування на Сицилії, але був заслабкий для переїзду. Помер у віці 29 років у жовтні 1852 року.

Доробок[ред. | ред. код]

У алгебрі довів критерій Ейзенштейна[3] , хоча це твердження було доведене Теодором Шьонеманом раніше. На честь Ейзенштейна названі цілі числа Ейзенштейна, ряди Ейзенштейна. Підхід до еліптичних функцій через ряди Ейзенштейна пізніше був розроблений Вейерштрасом та Кронекером.

У теорії чисел довів кубічний та біквадратичний закон взаємності, дав геометричне доведення квадратичного закону взаємності.

Леопольд Кронекер розвинув багато ідей Ейзенштейна далі. Андре Вейль у своїй книзі показує, що теорії Ейзенштейна актуальні й нині.

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]