Ґражда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґра́жда (від рум. grajdă < болг. гражда — «огорожа», «горо́д»[1]) — садиба, гуцульський осідок;[2] комплекс житлового будинку і господарських будівель, які утворюють замкнутий, зазвичай, прямокутний дворик. Такий тип забудови характерний передусім для Гуцульщини.

У господарстві[ред. | ред. код]

Ґражда з її різними спорудами (високими й низькими, широкими й вузькими) нагадує фортецю, проникнути до якої можна лише через ворота і хвіртку. Виникли ґражди, мабуть, через потребу захисту від лихих людей і диких звірів, сильних вітрів і снігів. Відомо, що на Гуцульщині в XIII—XIV ст. було розвинене слов'янське відгінне тваринництво.[3] Основну виробничу ланку становили великі сім'ї, общини, які селилися окремими групами. Сіл практично не було.[3] Садиби були розкидані по горах і долинах далеко одна від одної. Така ізольованість общин, специфіка ведення господарства, постійна загроза з боку хижих звірів змушували гуцулів обносити житло глухою загородою, що привело до виникнення своєрідного типу садиби — ґражди, замкнутої забудови з хатою, господарськими будівлями та високою загорожею навколо подвір'я, викладеного камінням.[3] Проте гуцули мешкали не лише в ґраждах.

Ґражди бувають кількох типів. До найдавнішого типу належить ґражда, яка нині становить частину експозиції львівського Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай». Ця ґражда прямокутна у плані, утворена житловою будівлею з притулами, кліттю та огорожею з дашком. Основна роль у композиції забудови відведена житловому будинку, в якому приміщення розташовані в такому порядку: хата—сіни—хата. З трьох боків споруду оперізують «притули», утворені продовженням покриття на огорожу, де дах ніби оповиває будівлю, опускаючись майже до самої землі. У лівій притулі — комора для одягу і домашніх речей, а в правій влаштована дровітня. Хліви для овець влаштовувались у притулі, що прилягала до тильної стіни хати.

Інший тип ґражди характерний тим, що в ній основні споруди — хата і кліть з піддашшям, створють Г-подібну забудову. Вздовж головного фасаду під дахом огорожі зроблено навіс для різного знаряддя праці та дров. З протилежного від хвіртки боку двір закривається високою огорожею з дахом і воротами.

Деякі ґражди примітні ще й тим, що вхід до хоромів (сіней) тут вів через ґанок («черсак»), утворений продовженням даху хати. Подібні ґанки були поширені в ґраждах, які будували високо в горах, найчастіше на гребенях хребтів або підніжжях вершин.

На сьогодні в гуцульських селах дедалі рідше можна побачити автентичні ґражди. З таким типом споруд можна теж ознайомитися в деяких музеях просто неба — у Львові, Києві, Ужгороді.

Фотографії[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  2. Словник української мови: Том другий (Г-Ж) / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: П. П. Доценко, Л. А. Юрчук — К.:"Наукова думка", 1971 (с.:154)
  3. а б в Архип Данилюк. Українська хата. // Дзвін, № 4, 1991. (с.:134-135)

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Архітектура» (короткий словник-довідник). — Київ, 1995.
  • «Шляхами України: Етнографічний нарис». — Львів, 2003.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]