Ґрелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґрелін
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи GHRL, MTLRP, ghrelin/obestatin prepropeptide, ghrelin and obestatin prepropeptide
Зовнішні ІД MGI: 1930008 HomoloGene: 9487 GeneCards: GHRL
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_021488
NM_001286404
NM_001286405
NM_001286406
RefSeq (білок)
NP_001273333
NP_001273334
NP_001273335
NP_067463
Локус (UCSC) Хр. 3: 10.29 – 10.29 Mb Хр. 6: 113.72 – 113.72 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Ґрелін (англ. Ghrelin and obestatin prepropeptide) – білок, який кодується геном GHRL, розташованим у людей на короткому плечі 3-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 117 амінокислот, а молекулярна маса — 12 911[4].

Цей білок за функціями належить до гормонів, ліпопротеїнів. Задіяний у такому біологічному процесі, як альтернативний сплайсинг. Секретований назовні.

Література[ред. | ред. код]

  • Hosoda H., Kojima M., Mizushima T., Shimizu S., Kangawa K. (2003). Structural divergence of human ghrelin. Identification of multiple ghrelin-derived molecules produced by post-translational processing.. J. Biol. Chem. 278: 64 — 70.  PubMed DOI:10.1074/jbc.M205366200
  • Seim I., Collet C., Herington A.C., Chopin L.K. (2007). Revised genomic structure of the human ghrelin gene and identification of novel exons, alternative splice variants and natural antisense transcripts.. BMC Genomics 8: 298 — 298.  PubMed DOI:10.1186/1471-2164-8-298
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004.  PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
  • Zhang Z., Henzel W.J. (2004). Signal peptide prediction based on analysis of experimentally verified cleavage sites.. Protein Sci. 13: 2819 — 2824.  PubMed DOI:10.1110/ps.04682504
  • Kojima M., Hosoda H., Matsuo H., Kangawa K. (2001). Ghrelin: discovery of the natural endogenous ligand for the growth hormone secretagogue receptor.. Trends Endocrinol. Metab. 12: 118 — 122.  PubMed DOI:10.1016/S1043-2760(00)00362-3
  • Wajnrajch M.P., Ten I.S., Gertner J.M., Leibel R.L. (2000). Genomic organization of the human Ghrelin gene.. J. Endocr. Genet. 1: 231 — 233. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Human PubMed Reference:. 
  2. Mouse PubMed Reference:. 
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:18129 (англ.). Процитовано 16 липня 2019. 
  4. UniProt, Q9UBU3 (англ.). Процитовано 16 липня 2019. 

Див. також[ред. | ред. код]